Ой зацвіла черемшина

Машерують козаченьки, бо такий приказ впав,Гей, гей! Бо такий приказ впав.

Подиви ся, моя мамо, тай у ту кватиру,Спускаєть ся „Сїч“ преславна з гори на долину.

А мій милий, чорнобривий в-сам-перед ступає,І ясною булавою на всї боки махає.

За ним славне товариство, як той мак, як той мак,Ніженьками вибиває в один такт, в один такт.

Межи ними пан хорунжий, — хоругов, як той цьвіт,За ним підуть козаченьки аж за море на край-сьвіт.

А преславний осавула чогось бров насупив,І козацькі свої вуса аж за вуха закрутив.

Ой ти, славний осавуло, не сумуй, не сумуй!А із нами козаками погарцюй, погарцюй!

Ой ти, славний осавуло, не вдавай ся в тугу.Вийде слава козацькая з Великого Лугу!

Лиш ставаймо, милі браття, в один ряд, в один ряд,І наперед поступаймо, анї кроку назад!

Переймім ся, милі браття, братським духом новим,І за наше право стіймо з огнем в груди святим.

А пропадуть вороженьки, мов туман, мов туман.Українець в своїй землї стане пан, стане пан.

І засяє нова зоря на весь край, на весь край,І від Тиси до Кубаня стане рай, стане рай!

Слова Макс. Залїзняка.