Нещасний

НЕЩАСНИЙ

Кому бог в груди дав серце м'якенькеІ дав вродитись в добрую годину,Щастя, як літом сонечко тепленьке,В життю му всяку огріває днину.Й світ йому милий і солодка нічка,Мислі веселі і серденько грає,Як у дуброві тихенька криничка,Днина за дниною так йому спливає.Лиш хто в посестру взяв тяжку недолю,Що давить серце, як відьма кощава,Хто вражій нужді попався в неволю,Кому з журбами і сон і забава —Тому ніт місця ані супокою,Нудиться світом, нудить і собою;Туга до серця, як гадь, ся вселила,З'їдає мислі, як змія зірочки,Груди зсушила, здоров'я зносила,Хліб му не милий, не терпить сорочки.Ще ж то хто може із серця сплакати

Чи у куточку, чи за углом хати,Чи у грудь брата, чи хоч в жменю друга,Хоч на часочок сплине з серця туга.Лиш коли сльози в грудях скаменілиІ в тяжку скалу над серцем ся збили,Разів із десять щодень рад бись вмерти:Годі, а годі!.. Потіхи ні смерті!..