Куліш)

Хто їде під вітер нічною добою?Синка на сідельці везе під полою,Коня острогами раз по раз торкає,Дитину до себе в тепло пригортає.

"Чого се ти, синку, очиці ховаєш?" -"Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?В короні вітластій, кудлатий, патлатий,Сягає рукою, мов хоче піймати".

"Коханий мій хлоню, ходімо зо мно,Гулятимем гарно-прегарно з тобою,Квітками в нас пишно лука процвітає,Парчею матуся мене зодягає".

"Хіба твоє вухо, татуню не чує,Що цар той вільшаний зо мною жартує?" -"Спокойся, дитино; нічого немає,Се вітер у листі сухім завиває!"

"Вродливий мій хлоню! Ходімо зо мною,Царівни гуляти там будуть з тобою, -З тобою гуляти, вночі танцювати,На вітті гойдати, коточка співати".

"Хіба ти не бачив, татуню, вільхівен,Танців і гойдання маленьких царівен?" -"Я бачу, мій синку, в гаю на майданіКолишуться вільхи в густому тумані".

"Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,Не хочеш по волі, - неволя притягне!" -"Татуню, татуню! Мене він хапає!Вільшаний цар душу мою пориває!.."

Щомога став батько коня з ляку гнати,Маленька дитина - стогнати-конати,В домівці не радість його зустрічала,Дитина мовчала, дитина сконала.