Не вихваляйте мені більш…

Не вихваляйте мені більшКраси північної британки:Зачарувала б вас незгіршЧудовна врода кадіксанки.Кіс злото блиском не влива,В метких очах нема блакиті;Але їх промінь огріва, —Не знайдеш зору краще в світі.

Гішпанка, ніби Прометей,Перехопила вогню з неба;Стрілками він пашить з очей,Злетить — разливіше не треба…А хвиля кучерів… та виСказали б — воронові крильця;Хоч поклястися — так живі:Цілують шийку, дишуть кільця…

Британка стужею уллє —Як личко в неї там не гарне,Уста мов кригою скує:Ну, залицяння, звісно, марне…Палюча ж південі дочка,Гішпанка — вся втілення згаги;Втекти хто сили одшука,Не закохатись знайде снаги?

Все в неї щире, все просте:Шкідливо вічками не блуде;Любов, погорду — вмить здріте:Вдавати іншої не буде.А що вже серденько, то — шкло:Скарби байдуже їй — невріку;Раз закохатися прийшло,Так закохається довіку.

Від неї жарту годі ждать;А не схибне в лиху годинуВсю міць душі тобі віддать,За тебе стати до загину.У краї здійметься війна —Не задрижить гішпанка жвава;Убито друга — мстить вона, —Знакома їй вояцька справа.

Коли ж увечері пурхнеМіж гурт хисткий вона до танця,Чи під гітару розпочнеПро битву з мурином гішпанця,

Або ручицею чіткиПеребирає з палом в зорах,Чи на вечерні залюбкиЗ дівоцтвом заспіва на хорах…

Чийого серця не збуритьПринадний вигляд чарівниці;Чия душа не заболить,Не спалахне рум'янець в лиці?Чимало по світу брестиМені, пустившись свого ганку,Серед заман, — та не знайтиНад чорнооку кадіксанку!