Коли б ти, сонечко, хоч раз…

Коли б ти, сонечко, хоч разДізналось,Як дуже темряви ще в насОсталось,То не ховалось би вечірВ простори,За той пурпуром влитий бір,За гори!

День поминає, наче мить…Ждуть люди,Що вспіє мерзлі обігрітьЇх груди,Навіє в душу любих дум…

Та годі:Він утікає… Жаль і сумВ народі.

О, швидше б ясність духа всімПридбати,Щоб смутку-горенька зовсімНе знати,Щоб всяк до світла радо звівПовіки,Щоб блиснув промінь кращих днівНавіки!