Три стежки ти протерла…

Три стежки ти протерла,Недоле наша — доле!В той бік прямує перша,Де орють шанське поле;Друга веде лїворуч,До коршми сяє біла,А третя на той цвинтар,Де спить родина мила.

Від трудового потуНа одній стоять роси;На другій — з тата, з мамиСьміють ся дїти босі.На третїй — лїтним ранкомЦьвіркливий коник скаче,Хрести погнулись чорні,Березка тихо плаче.

По тих стежках люд вбогийВ сермягах водить скруха…Хто-ж шлях йому покажеУ сьвітле царство духа?