— „Звідки я прийшов, де ти мене знайшла?“ — питалася дитина своєї матері.
Обіймаючи, притулюючи дитину до своїх грудей і, то плачучи, то усміхаючись, мати відповідає:
— Мій любцю, родився ти в мойому серці — як моє бажання!
Ти був в моїх ляльках мого дитинства й що ранку, коли я робила собі бога з глини й розкидала його — я лагодила також тебе!
Ти стояв поряд з нашими хатніми богами; коли я їм молилася, вклонялася я також й тобі.
Тебе виплекано було з споконвіку в лоні безсмертного духа, що в нашій хаті панує!
В часі мого дівоцтва, коли розпустилися пелюстки квіток мого серця — ти парував пахощами там!
Твоя ніжна істота буяла в мойому молодому огрудді як червоне сяйво раннього сонця!
Обранець неба, коханцю мій, знайшовся ти близнятком вкупі з розсвітком і на хвилях струмку світового життя принесено тебе до мого серця!
Коли я вдивляюся в тебе — охоплює мене таємність: ти, що всім належав, — став моїм!
З остраху тебе згубити тримаю я тебе щільно коло свого серця!
Який чарівник зміг оцей скарб світу вкласти в мої кволі руки?“
Comments
Loading comments…