Лорд Грегорі

ЛОРД ГРЕГОРІЯка темна ся ніч! Куди дітись від тьми!Вітер звіром завив на просторі.Коло замку твого обливаюсь слізьми:Відчини мені, лорде Грегорі!

В світ за очі прогнав мене батечко мій,Що тебе я кохала так палко…Дай же захист хоч ти, не люби — пожалій,Чи тобі мене й трохи не жалко?

Ти забув? Пам'ятаєш? Гайочок, квітки…Ясна річенька… чари без ліку…Я призналась тобі… Все те, все те втямки,На нещастя, запало довіку.

Скільки клявсь ти мені, присягався тоді,Обіймав мене так голубливо…Всьому вірила я, всі думки молодіВіддавала тобі незрадливо.

Але серце твоє холодніше зими,Із заліза твої почування…

О, побийте мене, піднебесні громи,Перервіть мої муки-страждання!

О, спаліть мене ви, блискавиці-огні!Віддаюся вам нині на волю.Тільки зрадника ви не карайте меніЗа мою занапащену долю!