Вітре буйний

Вітре буйний, вітре буйний!Ти з морем говориш, —Збуди ёго, заграй ти з ним,Спитай синє море:Воно знає, де мій милий,Бо ёго носило;Воно скаже, синє море,Де ёго поділо.Коли милого втопило,Розбий синє море;Піду шукать миленького,Втоплю своє горе,Втоплю свою недоленьку...Найду ёго, пригорнуся.На серці зомлію.Тогді, хвиле, неси з милим,Куди вітер віє!Коли ж милий на тім боці, —Буйнесенький, знаєш,Де він ходить, що він робить:Ти з ним розмовляєш.Коли плаче, то й я плачу;Коли ні, — співаю;Коли ж згинув чорнобривий,То й я погибаю.Тогді неси мою душуТуди, де мій милий;Червоною калиноюПостав на могилі.Буде легше в чужім поліСироті лежати:Буде над ним ёго милаКвіткою стояти.І квіткою й калиноюЦвісти над ним буду,Щоб не пекло чуже сонце,Не топтали люде.Я в-вечері посумую,А в-ранці поплачу;Зійде сонце — утру слёзи,Ніхто й не побачить!Бітре буйний, вітре буйний!Ти з морем говориш, —Збуди ёго, заграй ти з ним,Спитай синє море...