Гупалівщина

Зійшло сонце; Україна —Де палала, тліла,А де шляхта, запершися,У будинках мліла.Скрізь по селах шибениці;Навішано трупу —Тілько старших, а так шляхта —Купою на купі.На улицях, на розпуттяхСобаки, ворониЇдять шляхту, клюють очі;Ніхто не боронить.Та й нікому: осталисяДіти та собаки:Жінки навіть з рогачамиПішли в гайдамаки.Оттаке-то було лихоПо всій Україні!Гірше пекла... А за віщо,За що люде гинуть?Того ж батька, такі ж діти, —Жити б та брататься.Ні, не вміли, не хотіли.Треба розъєднаться!Треба крови, брата крови,Бо заздро, що в братаЄ в коморі і на дворі,І весело в хаті!„Убьем брата! спалим хату!“Сказали, і сталось.Все б, здається; ні, на каруСироти остались.В слёзах росли, та й виросли;Замучені рукиРозвязались, — і кров за кров,І муки за муки!Болить серце, як згадаєш:Старих славян дітиВпились кровью, а хто винен?Ксёндзи, езуіти.Мандрували гайдамакиЛісами, ярами,А за ними і ГалайдаЗ дрібними слёзами.Вже минули Воронівку,Вербівку; в ВільшануПриїхали. „Хиба спитать,Спитать про Оксану?Не спитаю, щоб не знали,За що пропадаю.“А тим часом гайдамакиЙ Вільшану минають.Питається у хлопчика:„Що, титаря вбили?“— „Ба ні, дядьку: батько казав,Що ёго спалилиОтті ляхи, що там лежять,І Оксану вкрали;А титаря на цвинтаріВчора поховали.“Не дослухав... „Неси, коню!“І поводи кинув.„Чом я вчора, поки не знав,Вчора не загинув!А сёгодні, коли й умру,З домовини встануЛяхів мучить. Серце моє!Оксано! Оксано!Де ти?“Замовк, зажурився,Поїхав ходою.Тяжко-важко сіромасіБоротись з нудьгою.Догнав своїх. БоровиківВже хутір минають.Корчма тліє з стодолою,А Лейби немає.Усміхнувся мій Ярема,Тяжко усміхнувся.От-тут, от-тут позавчораПеред жидом гнувся,А сёгодні... та й жаль стало,Що лихо минуло.Гайдамаки по-над яромЗ шляху повернули.Наганяють півпаробка.Хлопець у свитиніПолатаній, у постолах,На плечах торбина.„Гей, старченя! стрівай шшень!“— „Я не старець, пане!Я, як бачте, гайдамака.“— „Який же поганий!— „Відкіля ти?“— „З Керелівки.“— „А Будища знаєш?І озеро коло Будищ?“— „І озеро знаю,От-там воно; оцім яромВтрапите до ёго.“— „Що, сёгодня ляхів бачив?“— „Нігде ні одного;А вчора було багато.Вінки не святили:Не дали ляхи прокляті.За те ж їх і били!І я, й батько святим ножем;А мати нездужа,А то й вона б.“— „Добре, хлопче.Ось на ж тобі, друже,Цей дукачик, та не згуби.“Узяв золотого,Подивився: „Спасибі вам!“— „Ну, хлопці, в дорогу!Та чуєте? без гомону.Галайдо, за мною!В оцім яру є озероЙ ліс по-під горою,А в лісі скарб. Як приїдем,То щоб кругом стали,Скажи хлопцям. Може, лёхиСтерегти осталасьЯка погань.“Приїхали,Стали кругом ліса;Дивляться — нема нікого...„Ту їх до-сто-біса!Які груши уродили!Збивайте, хлопьята!Швидче! швидче! От-так! от-тас!“І конфедератиПосипалися до-долу,Груши гнилобокі.Позбивали, упорались;Козакам нівроку,Найшли лёхи, скарб забрали,У ляхів кишеніПотрусили, та й потяглиКарати мерзенихУ Лисянку.