Интродукція

Була колись шляхетчина,Вельможная пані;Мірялася з москалями,З Ордою, з султаном.З Німотою... Було колись...Та що не минає?Було, шляхта знай чваниться,День і ніч гуляєТа королем коверзує...Не кажу Степаном,Або Яном Собієским:Ті два незвичайні, —А иншими. НеборакиМовчки панували.Сейми, сеймики ревіли,Сусіде мовчали,Дивилися, як короліІз Польщі втікають,Та слухали, як шляхецьтвоНавісне гукав:„Niepozwalam! niepozwalam!“Шляхта репетує,А магнати палять хати,Шабельки гартують.Довго таке творилося,Поки не в ВаршавіЗапанував над ЛяхамиПонятовський жвавий.

Запанував, та й думав шляхтуПриборкать трошки... не зумів !Добра хотів, як дітям мати,А може й ще чого хотів.Єдине слово „niepozwalam“Хотів у шляхти одібрать,А потім... Польща запалала,Шляхта сказилася... кричять:„Слово гонору, дарма праця!Поганець, наймит москаля!“На кгвалт Пулавського і ПацаВстає шляхецькая земля,І — разом сто конфедерацій.

Розбрелись конфедератиПо Польщі, Волині,По Литві, по МолдаванахІ по Україні;Розбрелися, та й забулиВолю рятувати,Полигалися з жидами,Та й ну руйнувати.Руйнували, мордували,Церквами топили...А тим часом гайдамакиНожі освятили.