Лебедин

„Я сирота з Вільшаної,Сирота, бабусю.Батька ляхи замучили,А мене... боюся,Боюсь згадать, моя сиза...Узяли з собою.Не розпитуй, бабусенько,Що було зо мною.Я молилась, я плакала,Серце розривалось,Слёзи сохли, душа мерла...Ох, як би я знала,Що побачу знову, —Вдвоє, втроє б витерпілаЗа єдине слово!Вибачай, моя голубко;Може, я грішила,Може, Бог за те й карає,Що я полюбила —Полюбила стан високийІ кариї очі, —Полюбила, як уміла,Як серденько хоче.Не за себе, не за батькаМолилась в неволі, —Ні, бабусю, а за ёго,За милого долю.Карай, Боже! Твою правдуЯ витерпіть мушу.Страшно сказать: я думалаЗанапастить душу.Як-бн не він, може б... можеІ занапастила.Тяжко було! я думала:„О, Боже мій милий!„Він сирота, — хто без мене„Ёго привітає?„Хто про долю, про недолю,„Як я, розпитає?„Хто обійме, як я ёго?„Хто душу покаже?„Хто сироті убогому„Добре слово скаже?“Я так думала, бабусю,І серце сміялось:„Я сирота: без матері,„Без батька осталась,„І він один на всім світі„Мене вірно любить;„А почує, що я вбилась,„То й себе погубить.“Так я думала, молилась,Ждала, виглядала:Нема ёго, не прибуде, —Одна я осталась...“Та й заплакала. Черниця,Стоя коло неї,Зажурилась.„Бабусенько!Скажи мені, де я?“— „В Лебедині, моя пташко;Не вставай: ти хвора.“— „В Лебедині! чи давно я?“— „Ба ні, позавчора.“— „Позавчора?... Стрівай, стрівай...Пожар над водою...Жид, будинок, Майданівка...Зовуть Галайдого...“— „Галайдою ЯремоюСебе називає,Той, що привіз...“— „Де він, де він?Тепер же я знаю!...“— „Через тиждень обіцявсяПрийти за тобою.“— „Через тиждень! через тиждень!Раю мій, покою!Бабусенько, минуласяЛихая година!Той Галайда — мій Ярема!...По всій УкраїніЁго знають. Я бачила,Як села горіли;Я бачила — кати ляхиТрусилися, мліли,Як хто скаже про Галайду.Знають вони, знають,Хто такий і відкіля він,І кого шукає!...Мене шукав, мене найшов,Орел сизокрилий!Прилітай же, мій соколе,Мій голубе сизий!Ох, як весело на світі,Як весело стало!Через тиждень, бабусенько...Ще три дні осталось.Ох, як довго!...„Загрібай, мамо, жар, жар,„Буде тобі дочки жаль, жаль...“Ох, як весело на світі!А тобі, бабусю.Чи весело?“— „Я тобою,Нташко, веселюся!“— „А чом же ти не співаєш?“— „Я вже одспівала...“Задзвонили до вечерні;Оксана осталась,А черниця, помолившись,В храм пошкандибала.Через тиждень в ЛебединіУ церкві співали:„Исаія ликуй!“ В-ранціЯрему вінчали;А в-вечері мій Ярема(От хлопець звичайний!)Щоб не сердить отамана,Покинув Оксану:Ляхів кінча; з ЗалізнякомВесілля справляєБ Уманщині, на пожарах.Вона виглядає, —Виглядае, чн не їдеЗ боярами в гості —Перевезти із келіїВ хату на помості.Не журися, сподівайсяТа Богу молися.А мені тепер на УманьТреба подивитись.