Титарь

„У гаю, гаю,Вітру немає;Місяць високо,Зіроньки сяють.Вийди, серденько, —Я виглядаю;Хоч на годину,Моя рибчино!Виглянь, голубко,Та поворкуєм.Та посумуєм;Бо я далекоСю ніч мандрую.Виглянь же, пташко,Моє серденько,Поки близенько,Та поворкуєм...Ох, тяжко-важко!“

От-так, ходя по-під гаєм,Ярема співає,Виглядає; а ОксаниНемає, немає.Зорі сяють; серед небаСвітить білолиций;Верба слуха соловейка,Дивиться в криницю;На калині, над водою,Так і виливає,Неначе зна, що дівчинуКозак виглядає.А Ярема по долиніЛедве-ледве ходить.Не дивиться, не слухає...„На що мені врода,Коли нема долі, нема талану?Літа молодиї марно пропадуть.Один я на світі, без роду і долі —Стеблина-билина на чужому полі;Стеблину-билину вітри рознесуть,Так і мене люде не знають, де діти.За що ж одцурались? що я сирота.Одно було серце, одно на всім світі,Одна душа щира, та бачу, що й та,Що й та одцуралась.“І хлинули слёзи.Поплакав сердега, утер рукавом.„Оставайсь здорова! В далекій дорозіНайду або долю, або за ДніпромЛяжу головою... А ти не заплачеш,А ти не побачиш, як ворон клюєТі кариї очі, ті очі козачі,Що ти цілувала, серденько моє!Забудь мої слёзи, забудь сиротину,Забудь, що клялася; другого шукай;Я тобі не пара; я в сірій свитині,А ти титарівна. Кращого вітай, —Вітай, кого знаєш... така моя доля!Забудь мене, пташко, забудь, не журись.А коли почуєш, що на чужім поліСховали Ярему, — нишком помолись,Одна, серце, на всім світіХоч ти помолися!“Та й заплакав сіромаха,На кий похилився.Плаче собі тихесенько...Шелесть!... коли гляне:По-під гаєм, мов ласочка,Крадеться Оксана.Забув... побіг... обнялися...„Серце!“ та й зомліли.Довго-довго тілько — „серце!“Та й знову німіли.„Годі, пташко!“— „Ще трошечки,Ще... ще... сизокрилий!Вийми душу!... ще раз... ще раз...Ох, як я втомилась!“— „Одпочинь, моя ти зоре!Ти з неба злетіла!“Послав свитку. Як ясочка,Усміхнулась, сіла.„Сідай же й ти коло мене.“Сів, та й обнялися.„Серце моє, зоре моя,Де це ти зоріла?“— „Я сёгодні забарилась:Батько занедужав;Коло его все поралась...“— „А мене й байдуже?“— „Який бо ти, їй же Богу!“І слёзи блиснули.— „Не плач, серце, я жартую.“— „Жарти!“Усміхнулась.Прихилилась головкою,Та й ніби заснула.„Бач, Оксано, я жартую,А ти й справді плачеш!Ну, не плач же, глянь на мене:Завтра не побачиш.Завтра буду я далеко,Далеко, Оксано...Завтра в-ночі у ЧигриніСвячений достану.Дасть він мені срібло-злото,Дасть він мені славу;Одягну тебе, обую,Посажу, як паву, —На дзикглику, як гетьманшу,Та й дивитись буду;Поки не вмру, дивитимусь.“— „А може й забудеш?Розбагатієш, у КиївПоїдеш з панами,Найдеш собі шляхтяночку,Забудеш Оксану!“— „Хиба краща є за тебе?“— „Може й є, — не знаю.“— „Гнівиш Бога, мов серце:Кращої немає!Ні на небі, ні за небом,Ні за синім моремНема кращої од тебе!“— „Що се ти говориш?Схаменися.“— „Правду, рибко!“Та й знову, та й знову.Довго вони, як бачите.Вели таку мову;Цілувались, обнімалисьЗ усієї сили;То плакали, то божились,То ще раз божились.Їй Ярема розсказував,Як жить вони будуть,Як окує всю в золото,Як долю добуде,Як виріжуть ГайдамакиЛяхів в Україні,Як він буде панувати,Коли не загине.Аж обридло слухаючи.Далебі, дівчата!„Отто який! мов і справдіОбридло!“А мати,Або батько як побачать,Що ви, мої любі,Таке диво читаєте, —Гріха на всю губу!Тоді, тоді — та цур ёму,А дуже цікаве!А надто вам розсказать би,Як козак чорнявийПід вербою над водоюОбнявшись сумує;А Оксана, як голубка,Воркує, цілує;То заплаче, то зомліє,Головоньку схилить:„Серце моє, доле моя!Соколе мій милий!Мій!...“ аж верби нагиналисьСлухать тую мову.Отто мова! Не розскажу,Мої чорноброві,Не розскажу против ночі,А то ще присниться.Нехай собі розійдутьсяТак, як і зійшлися, —Тихесенько, гарнесенько,Щоб ніхто не бачивНі дівочі дрібні слёзи,Ні щирі козачі.Нехай собі... може, ще разВони на сім світіЗострінуться... побачимо...А тим часом світитьЗ усіх вікон у титаря.Що-то там твориться?Треба глянуть, та розсказать...Бодай не дивиться!Водай не дивитясь, бодай не казати!Бо за людей сором, бо серце болить.Гляньте, подивіться: то конфедерати,Люде, що зібрались волю боронить.Боронять, прокляті!... Будь проклята мати,І день, і година, коли понесла,Коли породила, на світ привела!Дивіться, що роблять у титаря в хатіПекельниї діти.У печі палаОгонь і світить на всю хату,В кутку собакою дріжитьПроклятий жид; конфедератиКричять до титаря: „Хоч жить?Скажи, де гроші?“Той мовчить.Налигачем скрутили руки,Об землю вдарили — нема,Нема ні слова.„Мало муки!Давайте приску! де смола?Кропи ёго! от-так! холоне?Мерщій же приском посипай!Що? скажеш, шельмо?... І не стогне!Завзята бестія! Стрівай!“Насипали в халяви жару...„У тімья цвяшок закатай!“Не витерпів святої кари,Упав сердега. Пропадай,Душа, без сповіді святої!„Оксано, дочко!“ та й умер.Ляхи задумалися стоя,Хоч і запеклі.„Що ж тепер.Панове ради? Поміркуєм,Тепер з ним нічого робить.Запалим церкву!“— „Кгвалт! рятуйте!Хто в Бога вірує!“ кричитьНа дворі голос, що є сили.Ляхи зомліли. „Хто такий?“Оксана в двері: „Вбили! вбили!“Та й пада крижем. А старшийМахнув рукою на громаду.Понура шляхта, мов хорти,За двері вийшла. Сам позадуБере зомлілу...Де ж ти,Яремо, де ти? подивися!А він мандруючи співа,Як Наливайко з ляхом бився.Ляхи пропали; неживаПропала з ними і Оксана.Собаки де-де по ВільшанійЗагавкають, та й замовчять.Биліє місяць; люде сплять,І титарь спить... Не рано встане:На віки, праведний, заснув.Горіло світло, погасало,Погасло... Мертвий мов здрігнув,І сумно-сумно в хаті стало.