Думи мої, думи мої!

Думи мої, думи мої!Лихо мені з вами!На-що стали на паперіСумними рядами?Чом вас вітер не розвіявВ степу, як пилину?Чом вас лихо не приспало,Як свою дитину?Бо вас лихо на світ на сміх породило,Поливали слёзи... чом не затопили,Не винесли в море, не розмили в полі?Не питали б люде, що в мене болить,Не питали б, за що проклинаю долю,Чого нужу світом?... „Нічого робить!“Не сказали б на сміх...Квіти мої, діти!На-що ж вас кохав я, на-що доглядав?Чи заплаче серце одно на всім світі,Як я з вами плакав? Може, і вгадав...Може, найдеться дівочеСерце, карі очі,Що заплачуть на сі думи —Я більше не хочу.Одну слёзу з очей карих —І пан над панами!Думи мої, думи мої!Лихо мені з вами!За кариї оченята.За чорниї бровиСерце рвалося, сміялось,Виливало мову.Виливало, як уміло;За темниї ночі,За вишневий сад зелений,За ласки дівочі...За степи, та за могили,Що на Україні,Серце мліло: не хотілоСпівать на чужині;Не хотілось в снігу, в лісі,Козацьку громадуЗ булавами, з бунчукамиЗбірать на пораду...Нехай душі козацькиїВ Украйні витають —Там широко, там веселоОд краю до краю...Як та воля, що минулась,Дніпр широкий — море.Степ і степ, ревуть пороги,І могили-гори:Там родилась, гарцювалаКозацькая воля;Там Шляхтою, ТатарамиЗасівала поле,Засівала трупом поле,Поки не остило...Лягла спочить... а тим часомВиросла могила,А над нею орел чорнийСторожем літає,І про неї добрим людямКобзарі співають,Все співають, як діялось,Сліпі небораки, —Бо дотепні... А я... а яТілько вмію плакатьТілько слёзи за Вкраїну...А слова — не має...А за лихо — ... Та цур ёму!Хто ёго не знає!...А надто той, що дивитьсяНа людей душою —Пекло ёму на сім світі,А на тим...ЖурбоюНе накличу собі долі,Коли так не маю.Нехай злидні живуть три дні —Я їх заховаю,Заховаю змію лютуКоло свого серця,Щоб вороги не бачили,Як лихо сміється...Нехай думка, як той ворон,Літає, та кряче,А серденько соловейкомЩебече, та плачеНишком — люде не побачуть,То й не засміються...Не втирайтеж мої слёзи,Нехай собі льються,Чуже поле поливаютьЩо-дня і що-ночі,Поки попи не засиплютьЧужим піском очі...Оттаке-то... а що робить!Журба не поможе.Хтож сироті завидує —Карай того, Боже!Думи мої, думи мої,Квіти мої, діти!Виростав вас, доглядав вас, —Де ж мені вас діти?В Україну ідіть, діти,В нашу Україну,По-під-тинню, сиротами,А я — тут загину.Там найдете щире серцеІ слово ласкаве,Там найдете щиру правду,А ще, може, й славу...Привітай же, моя ненько,Моя Україно,Моїх діток нерозумних.Як свою дитину.