За байраком байрак

За байраком байрак,А там степ та могила.Із могили козакВстає сивий, похилий.Встав сам у-ночі,Іде в степ, а йдучиСпіва, сумно співає:— „Наносили землі,Та й до-дому пішли,І ніхто не згадає...Нас тут триста, як скло,Товариства лягло,І земля не приймає.Як запродав ГетьманУ ярмо християн,Нас послав поганяти, —По своїй по земліСвою кров розлилиІ зарізали брата;Крови брата впились,І от-тут поляглиУ могилі заклятій.“ —Та й замовк, зажуривсьІ на спис похиливсь,Став на самій могилі.На Дніпро позирав,Тяжко плакав-ридав;Сині хвилі голосили...З-за Дніпра, із селаЛуна гаєм гула,Треті півні співали.Провалявся козак,Стрепенувся байрак,А могила застогнала.