З-перед світа до вечора

Зперед-світа до вечора,А з вечора до досвітаЛетять стріли калениї,Брязчать шаблі о шеломи,Трещать списи гартованіВ степу, в незнаємому поліСереди землі Половецької.Земля чорна копитамиПоорана, поритая;Кістьми земля засіяна,А кровию политая.І журба-туга на тім поліЗійшла для руської землі.Що гомонить от-там, зичитьУ досвіта? То повертаєТой Игорь військо на пригодуТому буй-туру Всеволоду.І бились день,І другий билися;Та коло полудня на третійПоникли Игореви стязі.От-так на березі КаялиБрати різнились, бо не сталоКрови-вина! ДопирувалиХоробрі русичі той пир —Сватів упоілиЙ самі простяглися

За землю руськую. ХилиласьІ слалась плачучи трава,Високі гнулись дерева,До-долу гнулися, журились.6 Іюля 1860 р. С. Петербургъ.

(Вар. з власного рукопису Шевченка.)