Колись дурною головою

Колись дурною головоюЯ думав: горенько зо мною!Як доведеться в світі жить,Людей і Господа хвалить?...В багні колодою гнилоюВалятись, старітися, гнить,Умерти — й сліду не покинутьНа (обезславленій) землі!...О горе, горенько мені!І де я в світі заховаюсь?Що-день Пилати розпинають,Морозять, шкварять на огні!...21 Іюля 1859 р. Г. Черкаси.