Колись то ще, во время оно

Колись то ще, во время оно,Помпілій Нума, римський царьТихенький, кроткий государь,Втомившись пишучи закони,Пішов любенько погулятьІ одпочить, та спочивавши,Додумать, як би то скуватьКайдани на римлян. І взявшиГнучкий одноліток лози,Каблучку заходивсь плести,На шию б то. Коли погляне —У холодочку під платочкомДівчя заквітчанеє спить...Друідам нічого робитьПеред такою красотоюПеред богинею такою!Сама Егерія в гаю,Кленучи доленьку свою,Повісилась. А мудрий НумаІ на дівчя і на цвітиДивується собі і дума,Який би ретязь ще сплести?