Коло гаю, в чистім полю

Коло гаю, в чистім полю,На самій могилі,Дві тополі високиї;Одна одну хилить,І без вітру гойдаються,Мов борються в полі…Отто сестри-чарівниціОттиї тополі.

Закохалися обидвіВ одного Ивана;А Иван — козак звичайний —Обох їх не ганив,І лицявся то з тиєю,То з другою любо —Поки в яру, у-вечері,Під зеденим дубомНе зійшлися усі троє…— От-так-то ти, кате,Знущаєшся над сестрами!… —

І пішли шукатиТрути-зілля, щоб ИванаЗавтра отруїти.Найшли зілля, накопалиІ стали варити,Заплакали, заридали,Та нема де дітись —Треба варить!…Наварили;Ивана зтруїли,Й поховали коло гаюВ полі на могилі.

І байдуже?… Ні, не дуже!Бо сестри ходилиЩо-день Божий в-ранці-раноПлакать над Иваном,Поки й самі потруїлисьТим зіллям поганим.

А Бог людям на наукуПоставив їх в полі,На могилі, тополями, —І тиї тополіНад Иваном, на могилі,Коло того гаюІ без вітру гойдаються,І вітер гойдає. —