Лічу в неволі дні і ночі

Лічу в неволі дні і ночіІ лік забуваю!О, Господи! як то тяжкоТиї дні минають!А літа пливуть за ними,Пливуть собі з-тиха,Забірають за собоюІ добро і лихо;Забірають, не вертаютьНіколи нічого...І не благай: бо пропадеМолитва...Каламутними болотамиМіж буръянами, за годамиТри года сумно протекли;Багато де-чого взялиЗ моєї темної комори,І в море нишком однесли;І нишком проковтнуло мореМоє не злато-серебро —Мої літа — моє добро,Мою нудьгу, мої печалі —Тиї незримиї скрижаліНезримим писані пером...Нехай гнилими болотамиТечуть собі між буръянамиЛіта невольничі ! А я...(Такая заповідь моя)Посижу, трошки погуляю,На степ, на море подивлюсь,Згадаю де-що, заспіваю,Та й знов мережать захожусьДрібненьку книжечку.. Рушаю!...