Москалева криниця

Не на Вкраїні, а далеко —Аж за Уралом, за Елеком,Старий недобиток — варнакМені розсказував от-такПро сю Криницю Москалеву;А я, сумуючи, списав,Та риѳму нищечком додав, —Та невеличку і дешеву(Звичайне, крадене!) зобгавТобі поему на спомини,Мій друже щирий, мій єдиний!

I.Після великої зіми,За Катерини за цариці,Москаль ту виконав криницю,А як він викопав, то миОце й розскажемо в пригоді,А ви записуйте; не шкодитьТакую річ і записать,

VII.Так ти кажеш,Що бачив КриницюМоскалеву, що ще й досіБеруть з неї воду?І хрест, кажеш, коло шляхуІ досі ГосподнійСтоїть собі на роздоллі;А не розсказалиТобі люде там нічого?…Вже повиміралиТиї люде, мої свідки,Праведниї люде;А я й досі караюсяІ каратись будуЙ на тім світі…Ось послухай,Доводить до чогоСатана той душу нашу:Як не схаменетьсяТа до Бога не вернеться,То так і ввіпьєтьсяПазурами в саме серце…Ось слухай же, сину,Про Максима праведного!Було не спочинеНіколи він, а в неділю,Або в яке свято,Бере святий псалтирь в рукиТа й іде читатиУ садочок: (у садочкуТам, у холодочку,Катерину поховали…)Отто ж, у садочку,За упокой души їїПсалтирь прочитає.