Моїм соузникам

Згадайте, братія моя,(Бодай те лихо не верталось!),Як ви гарнесенько і яІз-за решотки визиралиІ, певне, думали! „коли —На раду тиху, на розмову —Коли ми зійдемося зновуНа сій зъубоженій землі?“

Ніколи, братія, ніколи!...З Дніпра у купі не пьємо,Розійдемось, рознесемоВ степи, в ліси свою недолю,Повіруєм ще трохи в волю,А потім жити почнемоМіж людьми, як люде...А поки те буде,Любітеся, брати мої,Украйну любіте,І за неї безталаннуГоспода моліте.І ёго забудьте, други,І не проклинайте,І мене в неволі лютійИнколи згадайте...