Не хочу я женитися

„Не хочу я женитися,Не хочу я братись:Не хочу я у запічкуДітей годувати.Не хочу я, моя мати,За плугом ходити:Оксамитові жупаниНа ріллі носити.А піду я одружусяЗ моїм вірним другом —З славним батьком ЗапорозськимТа з Великим Лугом.На Хортиці у матеріБуду добре житиУ оксамиті ходити,Меди-вина пити.“Пішов козак нерозумнийСлави добувати...Осталася сиротоюСтаренькая мати.Ой згадала в неділенькуСідаючи їсти:„Нема мого сина Йвана,І немає вісті!“Не через два, не три літа,Не через чотиріБернувся наш Запорожець,Як та хиря-хиря,Обідранний, облатаний.Калікою в хату.Оце тобі ЗапорожжяІ сердешна мати!Нема кому привітати,Ні з ким пожуритись:Треба було б молодому,Треба б одружитись.Минулися молодиїВеселиї літа;Немає з ким остилогоСерденька нагріти.Нема кому зострінути,Затопити хату,Нема кому води тиїКаліці подати.