Ой діброва, темний гаю

Ой діброво, темний гаю!Тебе одягаєТричи на рік... БагатогоСобі батька маєш.Раз укриє тебе рясноЗеленим покровом, —Аж сам собі дивуєтьсяНа свою діброву...Надивившись на доненькуЛюбу, молодую,Візьме її та й огорнеВ ризу золотуюІ сповив дорогоюБілою габою,Та й спать ляже, втомившисяТурбою такою.15 Стичня 1860 р. С. Петербург.