Ой я свого чоловіка

Ой я свого чоловікаВ дорогу послала;А од шинку та до шинкуСтежечку топтала.Та до куми заходилаПшона позичати —Оттих дітей годуватиВ нетопленій хаті.

І нагодувала,І спати поклала,Сама пішла до дякаДобувати пъятака,Та й заночувала.

А із Криму чоловікЛедве ноги доволік:Воли поздихали.Вози поламались, —З батіжками чумаченькиДо-дому вертались.

Увійшов у хату,Ударивсь об поли, —Лазять діти у запічку,Голодні і голі.

„А де ваша, діти, мати?“Сердешній питає.— „Тату! тату! наша матиУ шинку гуляє.“