По-над полем іде

По над полем іде,Не покоси кладе,Не покоси кладе — гори:Стогне земля, стогне море,Стогне та гуде.Косаря у ночіЗострічають сичі;Тне косарь, не спочиває,Ні на кого не вважає, —Хоч і не проси.Не кричи й не проси;Не клепає коси;Чи то город, чи то поле,Як бритвою, старий голитьУсе, що даси:Мужика й шинкаря,Сироту-кобзаря;Приспівує старий, косить,Кладе горами покоси,Не мине й царя.І мене не минеНа чужині зотне —За решоткою задавить.І хреста ніхто не поставитьІ не помьяне!30 Мая 1847.