Причинна

Така її доля… О, Боже мій милий!За що ж ти караєш її молоду?За те, що так щиро вона полюбилаКозацькиї очі?… Прости сироту!Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки;Одна, як та пташка в далекім краю.Пошли ж Ти їй долю — вона молоденька —Бо люде чужиї її засміють.Чи винна ж голубка, що голуба любить?Чи винен той голуб, що сокіл убив?Сумує, воркує, білим світом нудить,Літає, шукає, дума — заблудив.Щаслива голубка: високо літає,Полине до Бога — милого питать.Кого ж сиротина, кого запитає,І хто їй розскаже, і хто теє знає,Де милий ночує: чи в темному гаю,Чи в бистрім Дунаю коня напува,Чи, може, з другою, другую кохає,Її чорнобриву уже забува?Як-би то далися орлиниї крила,За синім би морем милого знайшла;Живого б любила, другу б задушила,А до неживого у яму б лягла!Не так серце любить, щоб з ким поділиться,Не так воно хоче, як Бог нам дає:Воно жить не хоче, не хоче журиться.„Журись!“ каже думка, — жалю завдає.О, Боже мій милий! така Твоя воля,Таке її щастя, така її доля!

Аж гульк — з Дніпра повириналиМалиї діти сміючись.„Ходімо гріться!“ закричали.„Зійшло вже сонце!“ (Голі скрізь,З осоки коси, бо дівчата.)

„Чи всі ви тута?“ кличе мати:„Ходім шукати вечерять.Пограємось, погуляймо,Та пісеньку заспіваймо:

„Ух! ух!Соломяний дух, дух!Мене мати породила,Нехрещену положила.Місяченьку!Наш голубоньку!Ходи до нас вечеряти:У нас козак в очереті,В очереті, в осоці,Срібний перстень на руці;Молоденький, чорнобровий;Знайшли вчора у діброві.Світи довше в чистім полі,Щоб нагулятись доволі.Поки відьми ще літають,Поки півні не співають,Посвіти нам… Он щось ходить!Он під дубом щось там робить.Ух! ух!Соломяний дух, дух!Мене мати породила,Нехрещену положила.“

Зареготались нехрещені…Гай обізвався; галас, зик,Орда мов ріже. Мов скажені,Летять до дуба… нічичирк!..

Ідуть дівчата в поле жатиТа знай співають ідучи,Як провожала сина мати,Як бивсь татарин у-ночі.Ідуть — під дубом зелененькимКінь замордований стоіть,

А біля ёго — молоденькийКозак та дівчина лежить.Цікаві (нігде правди діти)Підкралися, щоб ізлякать;Коли подивляться, що вбитий, —З переполоху ну втікать!