Пустка

Рано в-ранці новобранціВиходили із села,А за ними молодимиОдна дівчина пішла.Подибала стара матиДочку з милим розлучати.Розлучила та вмовляла,Поки в землю закопала,А сама в старці пішла.Стоїть село — не виросло,Не перемінилось,Тілько пустка на край селаНа бік похилилась.Коло пустки на милиціМоскаль шкандибає,На садочок позирає,В вікно заглядає.Заглядає, — не виглянеЧорнобрива з хати,Не покличе стара матиВечеряти в хату.А він колись був кликаний,Рушники вже ткались,І хустина мережалась,Шовком вишивалась:Думав жити, любитися,Весь вік веселитись,А довелось, мій голубе,Слёзами умитись!Сидить москаль під хатою,На дворі смеркає,А в вікно, неначе баба,Сова виглядає.1847. Петербургъ.