Пустка. М. С. Щепкину

(М. С. Щепкину.)

Заворожи мені, волхве,Друже сивоусий!Ти вже серце запечатав,А я — ще боюся...Боюся ще погорілуХату руйнувати,Боюся ще, мій голубе,Серце поховати...Може вернеться надіяЗ тиєю водоюЦілющою, живущою —Дрібною слёзою;Може вернеться в некритуПустку зімувати,І укриє і нагрієПогорілу хату,І вимете, і вимиє,І світло засвітить;Може ще раз прокинутьсяМої думи-діти;Може ще раз пожурюся,З дітками заплачу,Може ще раз сонце правдиХоч крізь сон побачу!1846 Київ.