Сон

М. А. Марковичці.

На панщині пшеницю жала;Втомилася: не спочиватьПішла в снопи, — пошкандибалаИвана-сина годувать:Воно сповитеє кричалоУ холодочку за снопом;Розповила, нагодувала,Попестила, — і ніби сном,Над сином сидя, задрімала.І сниться їй: той син Иван —І уродливий, і багатий,Не одинокий, а жонатийНа вольній, бачиться... бо й самУже не панський, а на воліТа на своїм веселім поліУ-двох собі пшеницю жнуть,А діточки обід несуть...Та й усміхнулася небога...Прокинулась — нема нічого!На Йвася глянула; взялаЁго, гарненько сповила,Та, щоб дожать до ланового,Ще копу дожинать пішла...Остатню, може; Бог поможе,Той сон твій справдиться...13 Іюля 1858.

——————