Титарівна

Давно се діялось колись:Ще як борці у нас ходилиПо селах, та дівчат дурили,З громади кпили, хлопців били,Та верховодили в селі.Як ті гусари на постої;Ще за гетьманщини святої —Давно се діялось колись.У неділю на селі,У оранді, на століСиділи лірники, та гралиПо шелягу за танець.Кругом аж курява вставала —Дівчата танцювалиІ парубки. — „Уже й кінець!А нуте иншу!“ — „Та й се добра!“І знову ліри заревли,І знов дівчата, мов сороки,А парубки, узявшись в боки,Навприсядки пішли...Найкращий парубок МикитаСтоїть на лаві в сірій свиті.Найкращий хлопець, та байстрюк,Байстрюк собі, та ще й убогий.Так і нікому не до ёго.Стоїть собі. Як той...Плечима стелю підпірає,Та дивиться і заміраєНа титарівну. А та в квітах,Мов намалёвана, стоїтьСама собі і на МикитуНеначе глянула. Горить,Горить Микити в сірій свиті!Шеляга виймаєІ за того остатнёгоМузику наймає,І нерівню титарівнуУ танець вітає...— „Одчепися, пройдисвіте!“І зареготаласьТитарівна: „хиба тобіНаймичок не стало?“Насміялась титарівнаЗ бідного Микити;Насміялася при людях,Що він в сірій свиті.Буде тобі, титарівно!Заплачеш, небого,За ті сміхи!Де ж Микита?В далеку дорогуПішов собі... З того часуНе чуть ёго стало...З того часу титарівніЩось такеє сталось...До-дому плачучи прийшла,І спати плачучи лягла,І не вечеряла, не спала —Яка лягла, така і встала,Мов одуріла. Що робить —Сама не знає. А Микита,Неначе сич, у сірій свитіПеред очима все стоїть:Мара та й годі! Титарівно,В недобрий час з того нерівніТи насміялась. Стало жальТобі ёго... Нудьга, печальІ сором дупіу оступили,І ти заплакала. Чого?Того, що тяжко полюбилаМикиту бідного того!Диво дивнеє на світіЗ тим серцем буває:У-вечері цурається,В-ранці забажає.Та так тяжко забажає,Що хоч на край світаШукать піде. От-так теперНе знає, де дітись,Титарівна... Хоч у воду,Аби до Микити!Стережітесь, дівчаточка,Сміятись з нерівні,Щоб не було і вам того,Що тій титарівні.Як та билина засихала;А батько-мати турбувались;На прощу в Київ повезли,Святими травами поїли, —І все-таки не помогли.Втоптала стежку на могилу, —Все виглядать ёго ходила.І стежка стала заростать,Бо вже нездужає і встать.Так от що сміхи наробили!...А він канув, провалився;Ёго вже й забули,Чи й був коли. Год за годом,Три годи минули.На четвертий год в неділю,У оранді на селі,На широкому століСліпі лірники сиділи;По шелягу бралиІ ту саму грали,Що і позаторік. ДівчатаТак само дрібно танцювали,Як і позаторік.Завзятий,У синій шапці, у жупані,В червоних, як калина, штанях,Навприсядки вліта козак;Та ще й приспівує от-так:„Та спасибі батькові,Та спасибі матеріЩо нас добули!Як нас добували,Жито розсипалиВ-ночі на печі!“— „Горілки! меду! Де отаман,Громада, сотський? Препогане,Мерзене, мерзле парубоцьтво!Ходіте биться, чи бороться!Бо я борець.“Не неділю,Не дві, не три й не чотирі.Як тій болячці, як тій хирі,Громадою годилиТому борцеві. Вередує,Як той панич... і де взялосьТаке хиренне! Все селоПроклятого не нагодує;А він собі гуляє, пьє,Та хлопцям жалю завдаєТими дівчатами. ДівчатаАж понедужали за ним:Такий хороший та багатий!Уже й не бореться ні з ким,А так собі гуляє,Та вечорами у садочокДо титаря вчащає.А титарівна зострічає,Приспівує-примовляє:„Чи не той це Микита,„Що з вилётами свита?...“Той, це той, що на селіТи насміялася колись;А тепер сама до ёгоУ садочок ходиш.Сама ёму, байстрюкові,Як панові годиш.Не день, не два титарівнаВ садочок ходила;Не день, не два, як панові,Микиті годила.Догодилась титарівнаДо самого краюІ не счулась...Дні минули;Місяці минають;Мина літо, мина осінь;Мина сёмий місяць, осьмий;Уже й девьятий настає, —Настане горенько твоє!У титаря у садочку,У яру, криницяПід вербою. До криниці,Не води напитьсяЛедве ходить титарівна, —Трохи пожуриться,Поплакати, погадати,Як їй дівувати,Де їй дітись од сорому,Де їй заховатись.Раз у-вечері, зімою,У одній свитині,Іде боса титарівнаІ несе дитину.То підійде до криниціТо знов одступає,А з калини, мов гадина,Байстрюк виглядає.Положила на цямринуТитарівна сина,Та й побігла... А МикитаВиліз із калини,Та й укинув у криницю,Неначе щеня те.А сам пішов, співаючи,Сотському сказати, —Та щоб ішов з громадоюДитину шукати.

У неділеньку раненькоЗбіралася громадонька,Та криницю виливали,Та дитя теє шукали.Найшли, найшли твого сина.Титарівно, в баговінні!Ой узяли безталанну,Закували у кайдани,Сповідали, причащали,Батька-матір нарікали,Громадою осудилиІ живую положилиВ домовину, й сина з нею,Та й засипали землею.Стовп високий мурували,Щоб про неї люде знали —Дітей своїх научали;Щоб навчалися дівчата,Коли не вчить батько-мати.Борця того в селі не стало.А люде в Польщі вострічалиЯкогось панича; питав:— „Чи жива, каже, титарівна,Чи насміхається з нерівні?“От-то він самий. ПокаравЁго Господь за гріх великий —Не смертію: він буде жить,І сатаною-чоловікомВін буде по-світу ходить,І вас, дівчаточка, дуритьВо віки.