То так і я тепер пишу

Привикне, кажуть, собака за возомбігти, то біжить і за саньми. —

То так і я тепер пишу:Папір тілько, червило трачу.А перш (Їй-Богу, не брешу!)Згадаю що, чи що побачу,То так утну, що аж заплачу,І ніби сам перелечуХоч на годину на Вкраїну;На неї гляну-подивлюсь,І мов добро кому зроблю —Так любо серце одпочине.Як-би сказать, що не люблю,Що я Украйну забраю,Або лукавих проклинаюЗа те, що я тепер терплю, —Їй-Богу, братія, прощаюІ Милосердому молюсь,Щоб ви лихим чим не згадали;Хоч я вам кривди не робив,Та все таки між вами живТо може де-що і осталось. —