Хиба самому написать

Хиба самому написатьТаки посланіє до себеТа все до-чиста розсказать,Усе, що треба, що й не треба?А то не діждешся ёго,Того писанія святого,Святої правди ні од кого.Та й ждать не маю од кого.Бо вже б, здавалося, пора:Либонь уже десяте літо,Як людям дав я „Кобзаря“.А їм неначе рот зашито:Ніхто й не гавкне, не лайне,Неначе й не було мене!Не похвали собі, громадо, —Без неї, може обійдусь —А ради жду собі, поради;Та мабуть в яму перейдуІз москалів, а не діждусь...Мені було, аж серце млію,Мій Боже милий, як хотілось,Щоб хто-небудь мені сказавХоч слово мудре; щоб я знав,Для кого я пишу, для чого,За-що я Вкраїну люблю,Чи варт вона огня святого?Бо хоч зостаріюсь за-того,А ще не знаю, що роблю.Пишу собі, щоб не мінятиЧаса святого так на так,Та иноді старий козакВерзеться грішному, — усатий,З своєю волею меніНа чорнім вороні-коні.А більш нічого я не знаю,Хоч я за це і пропадаюТепер в далекій стороні...Чи доля так оце зробила,Чи мати Богу не молилась,Як понесла мене, — що я,Неначе лютая зміяРозтоптана в степу здихає,Захода сонця дожидає.От-так-то я тепер терплю,Та смерть із степу виглядаю!...А за що? — їй-Богу не знаю!А все таки їх люблю,Мою Україну широку,Хоч я по їй і одинокий,(Бо, бачте, пари не найшов.)Аж до погибелі дійшов.Нічого, друже, не журися:В дулевину (?) себе закуй,Гарненько Богу помолися,А на громаду хоч наплюй —Вона капуста головата.А в тім, як знаєш, панебрате:Не дурень — сам собі міркуй.