Чи не покинуть нам, небого

Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршувать,Та заходиться рештуватьВози в далекую дорогу?На той світ, друже мій, до БогаПочимчикуєм спочивать…Втомилися і підтопталисьІ розуму-таки набрались, —То й буде з нас! — ходімо спать,Ходімо в хату спочивать…Весела хата, щоб ти знала!…

Ой не йдімо, не ходімо,Рано, друже, рано;Походимо, посидимо —На сей світ поглянем!Поглянемо, моя доле…Бач, який широкий,І широкий та веселий,Ясний та глибокий…Походимо ж, моя зоре!Зійдемо на гору —Спочинемо… а тим часомТвої сестри-зорі,Безвічниї, по-під небомПопливуть, засяють…

Підождімо ж, моя сестро,Дружино святая!Та нескверними устамиПомолимось Богу,Та й рушимо тихесенькоВ далеку дорогу…Над Летою бездонноюТа каламутноюБлагослови мене, друже.Славою святою!…А поки те, да се, да оне,Ходімо просто — навпростецьДо Ескулапа на ралець —Чи не одурить він ХаронаІ Парку-прялку?… І тоді,Поки б химерив мудрий дід,Творили б скрізь по-над землею —На все б гекзаметри плели,Та на горище б однеслиМишам на снідання… А потімСпівали б прозу — та по нотах,А не як-небудь…Друже мій,О, мій сопутниче святий!Поки огонь не захолонув,Ходімо лучче до Харона —Через Лету бездонную,Та каламутнуюПерепливем, перенесем.І славу святую,Безвічнюю, молодую…Або — цур їй, друже!І без неї обійдуся —Та як буду здужать,То над самим Флегетоном,Або над Стиксом у раю,Неначе над Дніпром широким,В гаю, предвічному гаю,

Поставлю хаточку, садочокКругом хатини насажу:Прилинеш ти у холодочок,Тебе, мов кралю, посажу:Дніпр, Україну згадаєм,Веселі селища в гаях,Могили-гори на степах —І веселенько заспіваєм…