Чи то недоля та неволя

Чи то недоля та неволя,Чи то літа ті летячіРозбили душу? Чи ніколиЙ не жив я з нею? ЖивучиЗ людьми в паскуді, опаскудивІ душу чистую!... А люде,(Звичайне люде), сміючись,Зовуть її і молодою,І непорочною, святою,І ще якоюсь... Вороги!І люті-люті!... Би ж украли,Б багно погане заховалиАлмаз мій чистий, дорогий —Мою, колись святую, душу;Та й смієтесь!... Нехристияне!Чи не між вами ж я, погані,Так опоганивсь, що й не знать,Чи й був я чистим коли-небудь!Бо ви мене з святого небаБзяли між себе, і писатьПогані вірші научили.Ви тяжкий камінь положилиПо-серед шляху і розбилиО ёго, Бога боячись,Моє малеє та убоге,Те серце праведне колись...Тепер іду я без дороги,Без шляху битого... А виДивуєтесь, що спотикаюсь,Що вас і долю проклинаю,І плачу тяжко, і, як ви,Души убогої цураюсь —Своєї грішної души.