І небо невмите

Кобзарь (1876) — Том 1

І небо невмите, і заспані хвилі,І по-над берегом геть-геть,Неначе пьяний, очеретБез вітру гнеться. Боже милий!Чи довго буде ще мені,В оцій незамкнутій тюрмі,По-над оцім нікчемним морем,Нудити світом?… Не говорить —Мовчить і гнеться, мов жива,В степу пожовклая трава;Не хоче правдоньки сказать,А більше ні в кого спитать…

Comments

Loading comments…