І станом гнучим і красою

І станом гнучим і красою,Пренепорочно-молодою,Стариї очі веселю.Дивлюся иноді, дивлюсь...І чудно... мов перед святою,Перед тобою помолюсь.І жаль мені старому станеТвоєї божої краси.Де з нею дінешся-еси?Хто коло тебе в світі станеСвятим хранителем твоїм,І хто заступить? Хто укриєОд зла людського в час лихий?Хто серце чистеє нагрієОгнем любови, хто такий?Ти сирота — нема нікого,Опріче праведного Бога.Молись же, серце! помолюсьІ я з тобою.Щось пророчеМені вже зазирав в очі —І я вже Богу не молюсь,Уже й на тебе не дивлюсь.Мені приснилось — ти вже мати.Не в оксамитах, не в палатахТвоє голоднеє дитя...І вьянеш ти. А дні летять,Несуть все добре за собою,Уже й надію понесли,А ти осталась на землі,Одна-однісенька. З тобоюЄдинеє добро було —Твоє дитя. Поки росло,В колодочки поки вбивалось,Оперилось, а ти осталасьСтара і немощна. Людей,Людей неприязних благаєшІ, Христа-ради, простягаєшКоло зачинених дверейСтариї руки.От-так я иноді тобою,Тобою, серце, молодоюСтариї очі веселю.Дивлюся иноді, дивлюсьНа стан твій гнучий, і за тебеТихенько Богу помолюсь.Молися й ти, щоб і на тебеЗ святого неба низійшлаТвоя і доля, і недоля.