До мертвих, і живих, і ненарожденних земляків моїх, в Україні і не в Україні сущих, моє дружнеє посланіє

І світає, і смеркає,День Божий минає,І знову люд потомленийІ все спочиває...Тільки я, мов окаянний,І день і ніч плачуНа розпуттях велелюдних,А ніхто не бачить;І не бачить, і не знає...Оглухли, не чують...Кайданами міняються,Правдою торгують,І Господа зневажають —Людей запрягаютьВ тяжкі ярма, оруть лихо,Лихом засівають...А що вродить? Побачите,Які будуть жнива...Схаменіться, недолюдки,Діти юродиві!Подивіться на рай тихий —На свою Вкраїну;Полюбите щирим серцемВелику руіну;Розкуйтеся, братайтеся;У чужому краюНе шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, а не тількиНа чужому полі...В своїй хаті — своя й правда,І сила, і воля!Нема на світі Украіни,Немає другого Дніпра!А ви претеся на чужинуШукати доброго добра,Добра святого, волі, волі,Братерства братнёго ... Найшли,Несли, несли з чужого поляІ в Україну принеслиВеликих слів велику силу,Та й більш нічого... Кричите,Що Бог создав вас не на те,Щоб ви неправді поклонялись...А хилитесь, як і хилялись,І знову шкуру деретеЗ братів незрячих гречкосіїв,І сонця правди дозріватьВ німецькі землі, у чужиї,Претеся знову. Як-би взятьІ всю мизерію з собою,Дідами крадене добро,Тоді б зостався сиротоюЗ святими горами Дніпро!Ох, як-би то сталось, щоб ви не вертались,Щоб там і здихали, де ви поросли:Не плакали б діти, мати б не ридала;Не чули б у Бога вашої хули;І сонце не гріло б смердячого гноюНа чистій, широкій, на вольній землі;І люде б не знали, що ви за орли,І не покивали б на вас головою...Схаменіться! будьте люде,Бо лихо вам буде:Розкуються незабаромЗаковані люде;Настане суд, заговорятьІ Дніпро і гори,І потече сторікамиКров у синє мореДітей ваших; і не будеКому помагати, —Одцурається брат братаІ дитини мати;І дим хмарою заступитьСонце перед вами,І на-віки проклинетесьСвоїми синами.Умийтеся, образ БожийБагном не скверніте;Не дуріте дітей ваших,Що вони на світіНа те тільки, щоб панувать;Бо невчене окоЗагляне їм в саму душуГлибоко-глибоко...Дознаються небожата,Чия на вас шкура,Та й засядуть, і премудрихНемудрі одурять!Як-би ви вчились так як треба,То й мудрость би була своя;А то залізете на небо:„І ми — не ми, і я — не я!І все те бачив, все те знаю:Нема ні пекла, ані раю,Немає й Бога, тільки я,Та куций німець узлуватий,Та й більш нікого... “— „Добре, брате!Що ж ти таке?“„Нехай німецьСкаже: ми не знаєм!“От-так-то ви навчаєтесьУ чужому краю!Німець скаже: „Ви Моголи!“— Моголи, Моголи,Золотого ТамерланаОнучата голі! —Німець скаже: „Ви Славяне!“— Славяне, Славяне,Славних прадідів великихПравнуки погані! —І Колляра читаєтеЗ усієї сили,І Шафарика, і Ганку,І в славянофилиТак і претесь, і всі мовиСлавянського люду,Всі знаєте, а своєїДасть-Біг!... Колись будемІ по своёму глаголать,Як німець покаже,А до того й історіюНам нашу розскаже.От-тоді ми заходимось!Добре заходилисьПо німецькому доказу,Та й заговоридиТак, що й німець не второпа,Учитель великий,А не то щоб прості люде!А кгвалту! а крику!„І гармонія, і сила,Музика, та й годі!А історія? ПоемаВольного народу!Що ті Римляне убогі!Чорт-зна що не Брути...У нас Брути і Коклеси,Славні, незабуті!У нас воля виростала,Дніпром умивалась,У голови гори клала,Степом укривалась!“Кровъю вона умивалась,А спала на купах,Па козацьких вольндх трупах,Обкрадених трупах!...Подивіться лишень добре;Прочитайте зновуТую главу, та читайтеОд слова до слова;Не минайте ані титли,Ніже тиї коми;Все розберіть, та й спитайтеТоді себе: що ми?Чиї сини? яких батьків?Ким, за що закуті?То й побачите, що ось щоВаші славні Брути:Раби, підніжки, грязь Москви,Варшавське сміття ваші паниЯсновельможниї гетьмани!Чого ж ви чванитеся, ви,Сини сердешної Украйни?Що добре ходите в ярмі,Ще лучше, ніж батьки ходили?Не чваньтесь: з вас деруть ремінь,А з їх бувало й лій топили!Може чванитесь, що братствоВіру заступило,Що Синопом, ТрапезунтомГалушки варило?Правда ваша: наїдались,А вам тепер вадить;А на Січи мудрий НімецьКартопельку садить;А ви її купуєте,Й їсте на здоровъя,Та й славите Запорожжя...А чиєю кровъюОтта земля напоєна,Що картоплю родить?Вам байдуже, аби добраБула для городу?А чванитесь, що ми ПольщуКолись завалили...Правда ваша: Польща впала,Та й вас роздавила.Так ось-як кров свою лилиБатьки за Москву і ВаршавуІ нам, синам, передалиСвої кайдани, свою славу!Доборолась УкраїнаДо самого краю:Гірше Ляха свої дітиЇї розпинають;Так як пиво, праведнуюКров із ребер точуть;Просвітити, бачиш, хочутьМатерині очіСовременними огнями,Повести за віком,За німцями недоріку,Сліпую каліку.Добре, ведіть, показуйте:За науку будеМатерина добра плата...Розпадеться лудаНа очах ваших неситих;Побачите славу,Живу славу дідів своїхІ батьків лукавих...Учітеся, брати мої,Думайте, читайте,І чужому научайтесь,Й свого не цурайтесь;Бо хто матір забуває,Того Бог карає,Чужі люде цураються,В хату не пускають,Свої діти — мов чужиї,І немає зломуНа всій землі безконешнійВеселого дому.Я ридаю, як згадаюДіла незабутніДідів наших: тяжкі діла!Як-би їх забути,Я оддав би веселогоВіку половину!Оттака-то наша слава,Слава України!...От-так і ви прочитайте,Щоб не сонним снилисьВсі неправди, щоб розкрилисьВисокі могилиПеред вашими очима,Щоб ви розпиталиМучеників: кого, колиЙ за що розпинали?.... . . . . . . . . .Обніміте ж, брати мої,Найменьшого брата, —Нехай мати усміхнеться,Заплакана мати;Благословіть дітей своїхТвердими руками,І обмитих поцілуйтеВольними устами!І забудеться срамотняДавняя година,І оживе добра слава,Слава України,І світ ясний, невечерній.Тихенько засяє...Обніміться ж, брати мої.Молю вас, благаю!1845, 14 Декабря. Вьюнище, Полт. губ.

——————