До Основъяненка

Бьють пороги; місяць сходить,Як і перше сходив…Нема Січи, пропав і той,Хто всім верховодив!Нема Січи; очеретиУ Дніпра питають:„Де то наші діти ділись,Де вони гуляють?“Чайка скиглить літаючи,Мов за дітьми плаче;Сонце гріє, вітер вієНа степу козачім.

На тім степу скрізь могилиСтоять та сумують;Питаються у буйного:„Де наші панують?Де панують, бенкетують?Де ви забарились?Вернітеся! дивітеся:Жита похилились,