Думка

За думою дума роєм вилітає:Одна давить серце, друга роздирає.А третяя — тихо-тихесенько плачеУ самого серця, може й Бог не бачить.Кому ж її покажу я,І хто тую мовуПривітає, угадаєВеликеє слово?Всі оглухли, похилились:В кайданах — байдуже!...Ти смієшся, а я плачу,Великий мій друже!А що вродить з того плачу?Нічого, мій брате!Не заревуть в УкраїніВольниї гармати,Не заріже батько сина,Рідної дитини;За честь, за віру і за братство,За славу ВкраїниНе заріже: викохаєТа й продасть в різниціМоскалеві!... Се-б-то, бачишЛепта удовиціПрестолові, ОтечествуТа Німоті плата!...Нехай, брате! А ми будемСміяться та плакать.