Заросли шляхи тернами

Заросли шляхи тернамиНа тую Країну.Мабуть я її на-віки,На-віки покинув...Мабуть мені не вернутисьНіколи до-дому;Мабуть мені доведетьсяЧитати самомуОці думи... Боже милий!Тяжко мені жити!Маю серце широкеє —Ні з ким поділити.Не дав-єси мені долі,Молодої долі;Не давав-єси ніколи,Ніколи, ніколи!Не дав серця молодогоЗ тим серцем дівочимПоєднати. МинулисяМої дні і ночіБез радості, молодиї,Так-собі минулиНа чужині. Не найшлосяЗ ким серцем ділитись;А тепер не маю навітьЗ ким поговорити.Тяжко мені, Боже милий,Носити самомуОці думи і не ділитьНі з ким, і нікомуНе сказать святого слова,І душу убогуНе радовать, і не коритьЧоловіка злого,І умерти... О, Господи!Дай мені хоч глянутьНа народ оттой убитий,На тую Украйну.