Княжна

Поема.

Зоре моя вечірняя,Зійди над горою,Поговорим тихесенькоВ неволі з тобою.Розскажи, як за гороюСонечко сідає;Як у Дніпра веселочкаВоду позичає;Як широка сокоринаВіти розпустила,А над самою водоюВерба похилилась —Аж по воді розістлалаЗелениї віти,А на вітах гойдаютьсяНехрищені діти;Як у полі на могиліВовкулак ночує,А сич в лісі та на стрісіНедолю віщує;Як сон-трава при долиніВ-ночі розцвітає...А про людей... та нехай їм!Я їх, добрих, знаю,Добре знаю!... Зоре моя,Мій друже єдиний!Ти не знаєш, що дієтьсяВ нас на Україні,А я знаю, і розскажуТобі й спать не ляжу,А ти завтра тихесенькоБогові розскажеш.Нижній Новгородъ. 1858.

Село! і сердце одпочине.Село на нашій Україні —Неначе писанка — село.Зеленим гаєм поросло,Цвітуть сади; біліють хати;А на горі стоять палати,Неначе диво; а кругомШироколистиї тополі,А там і ліс, і ліс і поле,І сині гори за Дніпром...Сам Бог витає над селом!Село! село! Веселі хати!Веселі з-далека палати —Бодай ви терном поросли!Щоб люде й сліду не найшли,Щоб і не знали, де й шукати!В тому господнёму селі,На нашій славній Україні,Не знаю, де вони взялись,Приблуда князь, — була й княгиня.Ще молоді собі були,Жили самі; були багаті:Високі на горі палати,Чи-малий у яру ставок,Зелений по горі садок,І верби, і тополі,І вітряки на полі,І долом геть-собі селоПо-над водою простяглось.Колись там весело було:Бувало, літом і зімоюМузика тне, вино рікоюГостей неситих налива;А князь аж синій похожає,Та сам несмілим наливає,Та ще й покрикує: „віват!“Гуляє князь, гуляють гості,І покотились на помості...А завтра знову ожива,І знову пье, і знов гуляє.І так за днями день минає...Мужицькі душі аж пищять;Судовики благають Бога...Пьяниці, знай-собі, кричять:— „И патріотъ! и братъ убогихъ!Нашъ славный князь!... Виватъ! виватъ!“А патріот, убогих брат,Дочку й теличку однімаєУ мужика,... — і Бог не знає,А може знає, та мовчить!Княгиня взаперті сидить.Її і в сіні не пускаєУбогих брат. А що ж робить?Сама втікла і повінчалась,І батько й мати не пускали,Казали: в гору не залазь!Так ні, — за князя. От і князь!От і пишайсь тепер, княгине!Загинеш, серденько, загинеш,Мов ряст весною у-ночі;Засхнеш, не знатимеш нічого:Не знатимеш, як хвалять Бога,Як люде люблять, живучи.А жить так, Господи, хотілось!Хотілось любитиХоть годочок, хоть часочок.На світ подивитись;Не довелось, — а все було,Всёго понадбалаСтара мати. Саму тебеМов намалювала;Хоч молись перед тобою.Мов перед святою.Красо моя молодая,Горенько з тобою!Жить би, жить, та славить БогаІ добро творити,Та Божою красотоюЛюдей веселити —Так же ні! А молодиї,Та кариї очі,Щоб марніли в самотині...Може Бог так хоче?Боже! Боже! Даєш волюІ розум на світі,Красу даєш, серце чисте,Та не даєш жити...Не даєш на рай веселий.На світ твій великийНадивитись, намолитисьІ заснуть на віки...Не весело на світі жить,Коли нема кого любить.От-так і їй, одній-єдиній,Ще молодій моїй княгині,Красу і серце засушитьІ марно згинуть в самотині —Аж страшно. А вона молиласьІ жить у Господа просилась,Бо буде вже кого любить.Вона вже матіръю ходила,Уже пишалась і любилаСвоє дитя; і дав дожитьГосподь їй радості на світі —Узріть ёго, поцілуватьСвоє єдинеє дитяІ перший крик ёго почути...Ох, діти! діти! діти!Велика Божа благодать!Слёзи висохли, пропали,Сонце просияло,І княгиня з дитиноюНе тиєю стала:Ніби на світ народилась,Гралась, веселилась,І княжні своїй маленькійСорочечки шила,І маленькі рукавчятаШовком вишивала,І купала, й колихала,Сама й годувала:Бо княгині тілько вміютьПривести дитину,А годувать та доглядатьНе вміють княгині;А потім оха: „забуваєМене мій Поль, або Филат!“За що ж воно тебе згадає —За те хиба що привела?А моя свою дитинуСама доглядала,А пьяного свого князяІ не допускала.Мов яблучко у садочкуКохалась дитина,І говорить уже стала,І вчила княгиняТілько „мамо“ вимовляти,А „тато“ не вчила...І книжочок з кунштикамиВ Ромні накупила,Забавляла, розмовляла,І Богу молитисьІ азбуку по кунштикахЗаходилась вчити;І що Божий день купала,Рано спати клала,І пилиночки на неїВпасти не давала,І всю ніченьку над неюВитала, не спала.Надивлялась, любуваласьКняжною своєю...І жениха їй єднала,І раділа з нею,І плакала. Довгі косиУже розпліталаІ, лишенько, свого князяПьяного згадалаУ мундирі, та й закрилаЗаплакані очі.А дитині ніби сниться,Мов вимовить хоче:— Не плач, мамо, не розплітайМої довгі коси —Посічуться... — Що день БожийРадості приноситьСвоїй матері щасливійДочка уродлива:Мов тополя виростаєСвітові на диво.Виростає... та недовгоБуде веселитиСвою матір: Бог каравКнягиню на світі...А за віщо? Чудно людям,Бо люде не знають,Чому добре умірає,Злев оживає...Занедужала княгиня,І князь схаменувся —За бабами знахаркамиНа селах метнувся.Наїхали; заходились,Лічили, лічили,Поки її безталаннуВ труну положили.Не стало на селі княгині,І гусла знову загули,А сирота її в селі,її єдиная дитина,Мов одірвалось од гіллі:Ненагодоване і босе,Сорочечку до зносу носить,Спеклося бідне на жару;Лопуцьки їсть, ставочки гатитьВ калюжах з дітьми у яру.Умийся, серденько, бо матиОн дивиться й не пізнавМежи дітьми дитя своє,І думає — тебе не стало.Умийся серце, щоб пізналаТебе, єдиную свою,І Господа б благословлялаЗа долю добрую твою.Умилася; а добрі людеПрибрали, в Київ одвезлиУ інститут. А там що буде?Побачим.Гусла загули...Гуляє князь, гуляють гості,Ревуть палати на помості,А голод стогне на селі.Ой стогне він, стогне по всій Україні,Кара Господева. Тисячами гинутьГолодниї люде... А скирти гниють,А пани й полову жидам продають,Та голоду раді, та Бога благають,Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав:Тоді б і в Парижі і иному краюНаш брат хуторянин себе показав!А Бог куняє. Бо се було б диво,Щоб чути і бачить і не покарать!Або вже аж надто довготерпеливий...Минають літа. Люде гинуть:Лютує голод в Україні,Лютує в княжому селі.Скирти вже княжі погнили,А він байдуже: пьє, гуляє,Та жида з грішми виглядає.Нема жидка... Хліби зійшли;Радіють люде, Бога просять;Аж ось із Київа привозятьКняжну. Мов сонечко зійшлоНад обікраденим селом.Чорнобрива, кароока,Вилитая мати.Тілько смутна — невесела.Чого б сумувати?Або, може, вже такоюВоно й уродилось?Або, може, молодеєЧи не полюбилоКого-небудь? Ні, нікого.Весела гуляла,Мов ласочка з кубелечка,На світ виглядалаЗ того Київа; аж покиПобачила селаЗнівечені, — з того часуСтала невесела.Мов сизая голубонька,Село облетіла;У всіх була, всіх бачила,Всі повеселіли:Там словами привітала,Там нагодувала;Що день Божий обходилаСело; помагалаУсякому; а сиротиДо неї в покоїПриходили і матіръюСвоєю святоюЇї звали, і все селоЗа неї молилось.А тим часом жиди в селоЗ грішми появились.Радіє князь, запродуєЗ половою житоІ молотить виганяєЛюдей недобитих.Змолотили, нівроку їм,За одну годинуІ з клунею провіяли.Князь і не спочинув:На могорич закликає,Та пье, та гуляєАж у гаї; бо в покояхДочка спочиває.Гармидер, галас, гам у гаї;Срамотні співи; аж лящитьЖіночий регіт; завиває,Реве хазяїн: „будем пить,Аж поки наша доня спить!“А доня взаперті сидить,В своёму сумному покої,І дивиться, як над гороюЧервоний місяць аж горить,З-за хмари тихо виступає,І ніби гори оживають.Дуби з діброви, мов дива,У поле тихо одхожають,І пугач пуга, і соваЗ-під стріхи в поле вилітає,А жаби крякають-гудуть.Дивітесь, очі молодиї,Як зорі Божиї встають,Як сходить місяць, червоніє.Дивітеся, поки вас гріє,А зорі спати не дають.Головою молодоюНа руку схилилась,До-півночи невеселаНа зорі дивиласьКняжна моя. Дивилася,Та й плакати стала.Може, серце яке лихоТихо прошептало...Та байдуже: поплакалаТрошки, усміхнулась,Помолилась, та й спать лягла,І тихо заснула.В гаю все покотом лежало —Пляшки і гості: де що впало,Там і осталось. Сам не впав,Остатню каплю допивав;Та й ту допив. Встає, не пада,Іде в покої. Скверний гаде,Куди ти лізеш? Схаменись!Не схаменувся. Ключ виймає,Прийшов, і двері одмикає,І лізе до дочки. Прокинься,Прокинься, чистая! Схопись,Убий гадюку — покусає!Убий, і Бог не покарає,Як тая Ченчіо колисьУбила батька кардинала...Ні, не прокинулася — спить,А Бог хоч бачить, та мовчить,Гріхам великим потурає...Не чуть нічого. Час минає,А потім крик, а потім кгвалтІ плач почули із палат,Почули сови; потім зновуНе чуть нічого. І в той часСкирти і клуня зайнялисьІ зорі зникли. Хоч би слово,Хоч би де голос обізвавсь.Пани в гаю не ворушились;А люде збіглись та дивились,Як дим до неба підіймавсь.Прокинулись в-ранці гості;Аж бачить, що лихо —Покинули свого князя,Та любо, та тихо.Так і ми ёго покинем,Так і Бог покине.Тебе тілько не покинеЛихая година,Княжно моя безталанна,Знівечений цвіте!Ти ще будеш покутуватьГріхи на сім світі,Гріхи батькови. О, доле.Лукавая доле!Покинь її хоть на старість,Хоть на чужім полі,На безлюдьї. Не покинеш,Поведеш до краю,До самої домовини,Сама й поховаєш.В селі не бачили й не чули,Де вона поділась.Думали на пожарищіНебога згоріла.Стоїть село. НевеселоНа горі палатиПочорніли. Князь хиріє,Нездужає встати;А підвести нема кому —Ніхто й не заглянеДо грішного болящогоВ будинки погані.Люде трохи очуняли;Господа благають,Щоб княжна до їх вернулась.А її немає,І не буде вже святої.Де ж вона поділась?У Київі пресвятомуВ черниці постриглась.От-так було, от-так і буде:В гріхах родились ми для зла!Яка ж тут Богові хвала? —Скажіть мені розумні люде!Родилось на світ жить, любить,Сиять Господнёю красою,Витать над грішними святою,І всякому добро творить, —А сталось ось як: у черницяхЗанапастилося добро.Не стало радості у БогаДля нещасливої княжни!Блукаючи по Україні,Прибивсь якось я в ЧигиринІ в манастир оттой дівочий.Що за пісками, на болоті,У лозах, самотний стоїть.От-там мені і розсказалаСтара черниця новину,Що в манастир до їх зайшлаКняжна якась із-за ДніпраПозаторік: „Одпочивала,Та й Богу душу оддала.Вона була ще молодоюІ прехорошая собою;На сонці дуже запеклась,Та й занедужала. ЛежалаНедовго щось, седмяці з-три,І все до крихти розсказалаМені і Ксенії-сестрі,І вмерла в нас. І де ходила,В яких-то праведних містах,А в нас сердешна опочила...Оце її свята могила...Ще не поставили хреста.“

——————