Лічу в неволі дні і ночі

Лічу в неволі дні і ночіІ лік забуваю!О, Господи! як то тяжкоТиї дні минають!А літа пливуть за ними,Пливуть собі з-тиха,Забірають за собоюІ добро і лихо;Забірають, не вертаютьШколи нічого...І не благай! бо пропадеМолитва...Каломутними болотамиМіж бурьянами, за годамиТри годи сумно протекли;Багато де-чого взялиЗ моєї темної комори,І в море нишком однесли;І нишком проковтнуло мореМоє не злато-серебро —Мої літа — моє добро,Мою нудьгу, мої печалі —Тиї незримиї скрижалі,Незримим писані пером...І четвертий рік минаєТихенько, по волі,І четверту начинаюКнижечку в неволіМережати, — змережаюКровъю та слёзамиМоє горе на чужині:Бо горе словамиНе розскажеться нікомуШколи, ніколи.Нігде на світі! Нема словВ далекій неволі!Немає слов, немає слёз,Немає нічого;Нема навіть кругом тебеВеликого Бога,Нема на що подивитись,З ким поговорити!Жить не хочеться на світі,А сам мусиш жити!Мушу, мушу, а для чого?Щоб не губить душу?!...Не варт вона того жалю!Ось для чого мушуЖить на світі, волочитиВ неволі кайдани:Може ще я подивлюсяНа мою Украйну...Може ще я поділюсяСловами-слёзами,З дібровами зеленими,З темними лугами;Бо немає в мене родуНа всій Україні,Та все-таки — не ті люде,Що на цій чужині.Гуляв би я по-над ДніпромПо веселих селах,Та співав би свої думиТихі невеселі.Дай дожити подивитись, —О, Боже мій милий! —На лани тиї зеленіІ тиї могили!А не даси, то донесиНа мою КраїнуМої слёзи; бо я, Боже,Я за неї гину!Може мені на чужиніЛежать легше буде,Як иноді в УкраїніЗгадувати будуть.Донеси ж, мій Боже милий,Або хоч надіюПошли в душу... бо нічого,Нічого не вдіюУбогою головою;Бо серце холоне,Як подумаю, що можеМене похоронятьНа чужині — і ці думиЗо мною сховають!...І мене на УкраїніНіхто не згадає!!А може, тихо за літами,Мої мережані слёзамиІ долетять коли небудьНа Україну... і падуть,Неначе роси над землею,На щире серце молодеє,Слёзами тихо упадуть!І покиває головоюІ буде плакати зо мноюІ може, Господи, менеВ своїй молитві помьяне!Нехай як буде, так і буде:Чи то плисти, чи то брести!Хоч доведеться розпьястись,А я таки мережать будуТихенько білиї листи. —