Марія

(Поема.)

Радуйся, ты бо обновила есизачатыя студно.Акаѳ. Пр. Богор. ік. 10.Все упованіє моєНа тебе, мій пресвітлий раю,На милосердіє твоє, —Все упованіє моєНа тебе, Мати, возлагаю,Святая сило всіх святих,Пренепорочная, благая!Молюся, плачу і ридаю!Воззри, Пречистая, на їх,Оттих окрадених, сліпихНевольників; подай їм силуТвоёго мученика-СинаЩоб хрест-кайдани донеслиДо самого-самого краю.Достойно-пітая! благаю,Царице неба і землі,Воньми їх стону і пошлиБлагий конець, о, Всеблагая!А я незлобний воспою,Як процвітуть убогі селаПсалмом і тихим і веселимСвятую доленьку твою.А нині — плач і скорбь і слёзиДуши убогої-убогійОстатню лепту подаю!

У Іосипа, у тесляра,Чи в бондаря того святого,Марія в наймичках росла.Росла собі і виростала,І на порі Марія стала,Рожевим квітом розцвілаВ убогій і чужій хатині,В святому тихому раю.Тесляр на наймичку свою,Неначе на свою дитину,Теслу було і струг покинеТа й дивиться... і час мине,А він і оком не мигне,І думає: „ані родини,Ані хатиночки нема,Одна-однісенька!... Хиба...Ще ж смерть моя не за плечима!!“А та — стоїть собі під тиномТа вовну білую прядеНа той бурнус ему святешний;Або на беріг поведеКозу з козяточком сердешнимІ попасти і напоїть;Хоч і далеко, так любила жВона той тихий Божий став,Широкую Тиверіаду.І радо, аж сміється, радо,Що Іосип, сидячи, мовчав,Не боронив їй, не спинявНа став іти. Іде, сміється;А він сидить та все сидить,За струг, сердега, не береться.Коза напьеться та й пасеться,А дівчина собі стоїть,Неначе вкопана, під гаєм,І смутно-сумно позіраєНа той широкий, Божій став.І мовила: „Тиверіадо!Широкий царю озерам!Скажи мені, моя порадо,Якая доля вийде нанЗ старим Іосипом?... О доле!...“І похилилась, мов тополяОд вітру хилиться в яру:„Ёму я стану за дитину;Плечми моїми молодимиЁго старого підопру!...“І кинула кругом очимаАж искри сипнули з очей,А з добрих молодих плечейХитон полатаний до-долуТихенько зсунувся: ніколиТакої божої красиНіхто не узрить!... Злая ж доляКолючим терном провела,Згнущалася над красотою!...О, доленько!... По над водоюХодою тихою пішла,Лопух край берега найшла,Лопух зірвала і накрила,Неначе бриликом, своюГоловоньку тую смутную,Свою головоньку святую,І зникла в темному гаю.О, світе наш незаходимий!О, Ти пречистая в женах!Благоуханний зельний кріне!В яких гаях, в яких ярах,В яких незнаємих вертепахТи заховалася од спекиОгнепалимої тиї,Що серце без огню розтопитьІ без води прорве, потопитьСвятиї думоньки твої!Де ти сховаєшся? нігде!Огонь заклюнувся вже... годі!Уже розжеврився, і шкода,Даремне сила пропаде,До крови дійде, до костіОгонь той лютий, негасимий,І недобитая, за синомПовинна будеш перейтиОгонь пекельний. Вже пророчить,Тобі вже зазірає в очіТвоє грядущеє... Не зри!Слёзу пророчую утри,Заквітчай голову дівочуЛілеями, та тим рясним,Червоним маком, та й засниПід явором у холодочку,Поки що буде.У вечері, мов зоря таяМарія з гаю вихожаєЗаквітчана. Фавор-гора,Неначе з злата-серебра,Далеко-високо сияє,Аж сліпить очі. ПіднялаНа той Фавор свої святиїОчиці кроткая МаріяТа й усміхнулась... ЗайнялаКозу з козяточком з-під гаюІ заспівала.„Раю, раю,Темний гаю!Чи я молодая,Милий Боже, в твоїм раюЧи я погуляю,Нагуляюсь?...“Та й замовкла.Круг себе сумно озірнуласьНа руки козиня взялаІ веселенькая пішлаНа хутір бондарів убогий.А йдучи козиня небога,Ніби дитину на руках,Хитала, бавила, гойдала,До лона тихо пригорталаІ цілувала. Козиня,Неначе теє кошиня,І не пручалось, не кричало,На лоні пестилося, гралось.Миль зо дві любо з козинямТрохи-трохи не танцювала, —І не втомилась. ВиглядаСтарий, сумуючи під тином,Давненько вже свою дитину;Зустрів її і привітав,І тихо мовив: „Де ти, в Бога,Загаялась, моя небого?Ходімо в кущу, опочий,Та повечеряємо в-купіЗ веселим гостем молодим!Ходімо, доненько!“ — „Який,Який се гость?!...“ — „Із Назарета,Зайшов у нас підночуватьІ каже — Божа благодатьНа ветхую ЕлисаветуУчора рано пролилась:Учора, каже, привелаДитину-сина, а ЗахарійСтарий нарік ёго Иваном!Так бачиш що!...“А гость розутий,Умитий, в кущі, вихожавВ одному білому хитоні,Мов намалёваний сияв.І став велично на порозіІ уклонившися вітавМарію тихо... Їй небозі —Аж дявно, чудно. Гость стоявІ ніби справді засияв.Марія на ёго зірнулаІ стрепенулась, пригорнулась,Неначе злякане дитя,До Іосипа свого старого.А потім гостя молодогоПросила, ніби повелаОчима в кушу. ПринеслаВоди погожої з криниці,І молоко, і сир козлиціЇм на вечерю подала;Сама ж не їла, не пила,В куточку мовчки прихилиласьТа дивувалася-дивиласьІ слухала, як молодийДівочний гость той говорив.І словеса ёго святиїНа серце падали Марії,І серце мерзло і пеклось.— „Во Іудеї не було,Промовив гость, того ніколи,Що нині узриться. Равві,Равві великого глаголиНа ниві сіються новій.І виростуть, і пожнемо,І в житницю соберемоЗерно святее. я МессіюІду народу возвістить!“І помолилася МаріяПеред апостолом.ГоритьОгонь тихенько на кабиці,А Іосип праведний сидитьТа думає. Уже зірницяНа небі ясно зайнялась,Марія встала та пішлаЗ глеком по воду до криниці.І гость за нею, і се в ярочкуДогнав Марію...ХолодочкомДо сходу сонця провелаДо самої ТиверіадиБлаговістителя, і радаРадесенька собі прийшлаДо-дому.Жде ёго МаріяІ ждуш плаче; молодиїЛанити, очі і устаМарніють зримо. „Ти не та,Не та тепер, Марія, стала...Цвіт зельний — наша красота!“Промовив Іосип: „Диво сталосьЗ тобою, доненько моя!...Ходім, Маріє, повінчаймось,А то...“ й не вимовив, — убьютьНа улиці!... „і заховаймосьВ своїм оазисі...“ І в путьМарія на-швидку збіраласьТа тяжко плакала-ридала.От-то ж вони собі ідуть;Ніс з торбиною на плечахНову коновочку старий:Спродать би то, та молодійКупить хустиночку до-речиТа й за повінчання оддать.О, старче праведний, багатий!Не од Сіона благодать,А з тихої твоєї хатиНам возвістилася. Як-биПречистій їй не дав ти руку,Рабами б бідниї рабиІ досі мерли б.О, муко!О, тяжкая душі печаль!Не вас мені сердешних жаль:Сліпі ви, нищиї душею;А тих, що бачять над собоюСокиру, молот і куютьКайдани новиї; убьють,Заріжуть вас, душеубийці,І із крівавоі криниціСобак напоять!Де ж подівсьДівочний гость оттой лукавий?Хоч-би прийшов та подививсьНа брак той славшій і преславний,На брак окрадений! Не чуть,Не чуть ані ёго, ані Мессії.А люде ждуть чогось, і ждутьЧогось непевного. Маріє,Ти безталанная! ЧогоІ ждеш і ждатимеш од БогаІ од людей ёго?! Нічого,Ниже апостола тогоТепер не жди! Тесляр убогийТебе повінчану ведеВ свою убогую хатину.Молись і дякуй, що не кинув,Що на розпуття не прогнав;А то б цеглиною убилиЯк-би не вкрив, не заховав:В Єрусалимі говорилиТихенько люде, що стялиУ городі Тиверіаді,Чи то якогось розпьялиПровозвістителя Мессії.„Его?!“... промовила МаріяІ веселенькая пішлаУ Назарет; і він радіє,Що наймичка ёго неслаВ утробі праведную душуЗа волю розпьятого мужа.От-то вони собі ідуть;Прийшли до-дому, і живутьПовінчані, та невеселі.Тесляр колисочку дебелуМайструє в сінях; а вона,Пренепорочная Марія,Сидить собі коло вікнаІ в поле дивиться і шиєМаленькеє сороченя.Кому-сь то це?— „Хазяїн дома?“Па дворі крикнуло: — „УказОд Кесаря, ёго самого,Шоб ви сёгодня, сей же час,Всі на ревизію у город,У город Вифлиєм ішли!“І зник, пропав той тяжкий голос,Тільки руна в яру гула.Марія зараз заходиласьПекти опрісноки. Спекла,В торбину, мовчки положила,І мовчки за старим пішлаУ Вифлиєм. — „Святая сило,Спаси мене, мій Боже милий!“Тільки й промовила. Ідуть,Сумуючи собі обоє,І вбогиї — перед собоюКозу з козяточком женуть:Бо дома ні на кого кинуть.А може Бог пошле дитинуУ дорозі — от і молокоСердешній матері. СкотинаІде пасучися, рядкомІдуть за нею батько й мати.І починають розмовлятиПо волі тихо. — „Семіон —Протопресвитер, — Іосип мовив —Такеє-то пророче словоСказав мені; „Святий закон„І Івраама й Моісея„Возобновлять мужи Єссеї.„І, каже, поти не умру,„Поки Мессію не узрю!“Чи чуєш ти, моя Маріє:Мессія прийде!“ — „Вже прийшов,І ми вже бачили Мессію!“Марія мовила.НайшовОпріснок Іосип у торбині,Дає та й каже: „на, моя дитино,Поки що буде, укріпись!До Вифлиєма не близенько,Та й я спочину: утомивсь!“Та й сіли на шляху гарненькоПолуднувать. От-то ж сидять,А сонце праведне швиденькоДо-дому котиться, — і глядь!Сховалося, — і смеркло в полі,І диво-дивнеє!... НіколиНіхто не бачив і не чувТакого дива! Аж здрігнувСвятий тесляр. Мітла з востокуНад самим Вифлиємом, боком,Мітла огненная зійшла,І степ і гори осияла.Марія з шляху не вставала —Марія сина привела,Єдиную тую дитину,Що нас од каторги спасла,І пресвятая, неповинна,За нас лукавих розпьялась!А недалеко, край дороги,Отару гнали чабаниТа й їх побачили. НебогуЇї й дитяточко взялиІ у вертеп свій принесли,І чабани ёго убогіЕммануілом нарекли.До сходу сонця, рано-рано,У Вифлиємі на майданіЗійшовся люд і шепотить,Шо щось непевне з людьми будеВо Іудеї; гомонитьІ тихне люд. „О люде, люде!“Чабан якийсь біжить, кричить:— „Пророчество Іеремії,Іссаії збулось, збулось!У нас, у пастирей, МессіяРодився вчора!“ ЗагулоУ Вифлиємі на майдані:„Мессія!... Іисус!... Осанна!...“І люд розходивсь. —Через час,Чи через два, прийшов указІ легіон з ЄрусалимаОд того Ирода; незримеЙ нечуте сталося тоді:Ще діточки сповиті спали,Ще купіль гріли матері,На марне гріли... не купалиМаленьких діточок своїх:Ножі салдати сполоскалиВ дитячій праведній крові!Такее-то на світі сталось!Дивітеся ж — о, матері —Що роблять. Ироди-царі!Марія навіть не ховаласьЗ своїм младенцен. Слава вамУбогим людям, чабанам,Що привітали, заховалиІ нам Спасителя спаслиОд Ирода. НагодувалиІ напоїли і далиОслицю дійну, і небогуЗ її дитяточком малимІ посадили й провелиВ-ночі, тайними манівцями,На шлях Мемфісський, а мітла,Мітла огненная світила,Неначе сонце, і дивиласьНа ту ослицю, що неслаВ Єгипет кроткую МаріюІ нарожденнаго Мессію. —Як-би де на світі, хоч разЦариця сіла на ослицю.То слава стала б про царицюІ про великую ослицюПо всёму світу. Ся ж неслаЖивого істинного Бога!Тебе ж, сердешну, копт убогийХотів у Іосипа купить,Та здохла ти: мабуть дорогаТаки завадила тобі.У Нилі скупанеє спитьВ пелюшках долі під вербоюДитяточко. А між лозоюЗ лози колисочку плетеТа плаче праведная мать,Колиску тую плетучи.А Іосип заходився хатуІз очерету будувати,Щоб хоч укритися в-ночі.З-за Пилу сфінкси, мов сичі,Страшними мертвими очамиНа теє дивляться; за нимиНа голому піску стоятьПо шнуру пирамиди в ряд,Мов фараонова сторожа,І ніби фараонам знатьВони дають, що правда божаВстає вже, встала на землі,Щоб фараони стереглись.Марія найнялася прястиУ копта вовну; а святийІосип взявсь отару пасти,Щоб хоч козу ту заробитьНа молоко малій дитині.Минає рік, коло хатини,В повіточці своїй малій,Той бондарь праведний, святийІ гадки праведний не має,Барило й бочку набиваєТа ще й курникає. А ти?Не плачеш ти і не співаєш.Гадаєш, думаєш-гадаєш,Як ёго вчити, навестиНа путь святий, святого сина,І як ёго од зол спасти,Од бурь житейських одвести...Ще рік минув. Коло хатиниКоза пасеться, а дитинаІ невеличке козиняУ сінях граються; а матиСидить на призьбі коло хатиТа вовну з кужіля пряде.Аж ось і сам старий ідеЗ ціпочком тихо по-під тином;Носив у город шапличокПродать: ёму медяничок,А їй немудрую хустину,Собі ж несе на постолиРеменю доброго. Спочинув,Та й каже : „Доню, не журись:Царя вже Ирода не стало.Чогось у вечері наївсь,Та так наївся, що й опрігсь —Такеє-то мені сказали.Ходімо, каже, у свій гай,У свій маленький тихий рай,Ходім до-домоньку, дитино!“— „Ходім!“ сказала, та й пішлаНа Нил сороченята пратиВ дорогу синові. ПасласьКоза з козятком коло хати,А Іосип сина забавляв,На призьбі сидя, поки матиНа річці прала ті маліСорочечки; а потім в хатіПоморщив добре постолиСобі в дорогу. Та й знялисьДо схода сонця, по торбиніНа плечі взявійи, а дитинуУ-двох в колисочці несли.То сяк, то так прийшли до дому.Бодай не довелось нікомуУзріть такеє. Благодать,Гаєчок, тихий серед поля,Одна, єдиная їх доля —От-той гаёчок — і не знать,Де він кохався, і хатина —Все, все сплюндровано. В руїніЇм довелося ночувать.В ярок Марія до криниціШвиденько кинулася: тамКолись-то з нею яснолицийЗустрівся гость святий. Бурьян,Будяк колючий з кропивоюКоло криниці поросли...Маріє, горенько з тобою!Молися, серденько, молись!Окуй свого святую силу,Долготерпінієм окуй,В слёзах кровавих загартуй!Небога трохи не втопиласьУ тій криниці. Горе намБуло б искупленним рабам!Дитина б тая виросталаБез матері, і ми б не зналиІ досі правди на землі —Святої волі. СхаменуласьІ тяжко-важко усміхнуласьТа й заридала. ПолилисьНа цямрину святиї слёзиТа й висохли; а їй небозіПолегшало.ЕлисаветаСтара вдова у НазаретіЗ малим синком своїм жилаТаки з Иваном, та й булаЯкась рідня їм. В-ранці-раноСвою дитину безталаннаНагодувала, одягла,І зо святим своїм пішлаУ Назарет той до вдовиці,В сусіде, в наймички проситись.Дитяточко собі росло,З Ивасем удовеньком гралось,Уже чи-мале підросло.Якось вони собі гулялиУ-двох на улиці; знайшлиДві паличкі, та й понеслиДо-дому матерям на дрова:Звичайне, діточки. ІдутьІ веселенькі і здорові,Аж любо гледіть, як ідуть.Отто ж воно мале взялоДругую палочку у Йвася,(Ивась у коники гулявся)Зробило хрестик, та й неслоДо-дому, бачте, показатиЩо й він умів майструвати.Марія ще за ворітьмиДітей зустріла і зомлілаІ трупом пала, як узрілаТой хрестик-шибеничку. „Злий,Недобрий чоловік, лихийНавчив тебе, моя дитино,Зробить оце. Покинь! покинь!“А він маленький, неповиннийСвятую шибеничку кинувІ заридав, і пролилисьЩе в перший раз младенчі слёзиНа лоно матернє. НебозіНіби полегшало. ВзялаУ холодочок завела,В бурьян, в садок, поцілувала,Та корхичком погодувала,Свіженьким коржиком; воно жПопестилось собі, погралосьТа й спатоньки мале лягло,Таки ж у неї на колінях;Отто ж і спить собі дитина,Мов янголяточко в раю.І на єдиную своюТа мати дивиться і плачеТихенько-тихо; ангел спить...Та щоб ёго-то не збудить, —Та й не догледіла. НеначеОкропу капля, як огонь,На ёго впала, і воноПрокинулось. Швиденько слёзиМарія втерла сміючись,Шоб він не бачив; і небозіНе довелося одуритьМалого сина: подивилосьІ заридало.Заробила,Чи то позичила вдова,Півкопи тую на букварь.Сама б учила, так не знала жВона письма того. ВзялаТа в школу одвелаУ ієссейську; доглядала жСама ёго, сама й навчалаДобру і розуму. Ивась,Таки вдовенько в ёго вдавсь,Та в-двох собі й ходили в школуІ вчились в-купочці; ніколиАні пограється з дітьми,Ані побігає; самийОдин-однісенький бувалоСидить собі у бурьяніТа клепку теше: помагалоСвятому батькові в трудах.Якось по сёмому годочку,(Малий вже добре майстрував,)Одпочиваючи в куточку,Старий на сина дивувавсь:Який-то з ёго майстер буде?Які-то люде з ёго будуть?Та взявши відер, кандіёк,І батько й мати і воноПішли на ярмарок у самийСамісенький Єрусалим.Хоч і далеко — так спродатиДорогше можно. От прийшли,Розташувались. Батько й матиСидять-собі та продаютьДобро своє. А де ж дитина?Побігло десь; шукає синаТа плаче матір: і не чуть,Де ділося! У СинагогуЗайшла благать благого Бога,Щоб син її найшовсь; аж глядь!Межи раввинами дитина,Її хлопьяточко сидить.І научає неповинне,Як в світі жить, людей любить,За правду стать, за правду згинуть,Без правди горе! „Горе вам,Учителі архієреї!...“І дивувались фарисеїІ книжники ёго річам,А радость матері Марії —Неізреченная: Мессію,Самого Бога па земліЛона вже зріла...Спродались,Во храмі помолились БогуІ весоленькиї в дорогуДо-дому рушили в-ночі,По холодочку.Виростали,І в-купі вчились ростучиСвятиї діточки; пишалисьСвятиї тиї матеріСвоїми дітками. Із школиПутем терновим розійшлисьОбидва: божиї глаголи,Святую правду на земліІ прорікали, й розпьялисьЗа воленьку, святую волю!...Иван пішов собі в пустиню,А твій — між люде, а за ним,За сином праведним своїм,І ти пішла. В старій хатині,В чужій покинула ёго,Святого Іосипа свого.Пішла тинятись по-під-тинню,Аж поки-поки не дійшлаАж до Голгофи.Бо за синомСвятая мати всюди йшла;Ёго слова, ёго діла, —Все чула й бачила, і млілаІ мовчки трепетно ридала,На сина дивлячись; а вінСидить було на Елеоні,Одпочива. ЄрусалимРозкинувсь гордо перед їм,Сияє в золотім виссоніІзраїльський архиєрей,Романський золотий плебей!І час і два мине, не встане,На матір навіть не погляне,Та аж заплаче, дивлячисьНа Іудейськую столицю.Й вона заплаче, ідучиУ яр по воду до криниціТихесенько, і принесеВоди погожої, і вмиєУтомлені стопи святиї;І пити дасть, і отрясе,Одує прах з ёго хитона,Зашиє дірочку, та й зновуПід смокву піде і сидитьІ дивиться, — о, всесвятая! —Як син той скорбний спочиває.Аж ось і дітвора біжитьІз городу: ёго любилиСвятиї діточки; слідкомЗа ним по улицях ходили,А иноді й на ЕлеонДо ёго бігали малиї.Отто ж прибігли! — „О, святиї,Пренепорочниї!“ сказав,Як узрів діточок, привставІ цілував, благословляя.Погрався з ними, мов маленький,Надів бурнус, і веселенькийЗ своїми дітками пішовВ Єрусалим на слово нове,Поніс лукавим правди слово.Не вняли слову, розпьяли!...Як розпинать ёго велиТи на розпутії стоялаЗ малими дітьми. —(Мужики,Ёго брати, ученикиПерелякались, повтікали.)— „Нехай іде, нехай іде!От-так і вас він поведе!“Сказала дітям і упалаНа землю трупом.РозпьяласьТвоя єдиная дитина,А ти спочинувши під тиномУ Назарет оттой пішла.Вдову давно вже поховалиВ чужій позиченій труніЧужиї люде; а ИванаЇї зарізали в тюрьмі.І Іосипа твого не стало!А ти яс палець той осталасьОдна-однісенька. ТакийТалан твій латаний, небого!Брати ёго, ученикиНетвердиі, душеубогіКатам на муку не дались:Сховались; потім розійшлисьІ ти їх мусила збірати...Отто-ж вони якось зійшлисьВ-ночі круг тебе сумовитіІ ти, великая в женах,І їх униніє і страхРозвіяла, мов ту полову,Своїм святим огненним словом;Ти дух святий свій пронеслаВ їх душі вбогиї!... ХвалаІ не хвала тобі, Маріє!Мужі возпрянули святиї,По всёму світу розійшлись,І именем твоёго Сина,Твоєї скорбної дитини,Любов і правду рознеслиПо всёму світу; ти ж під тином,Сумуючи у бурьяні,Умерла з голоду. Аминь.11 Ноября 1859. Петербургъ.

——————