Москалева криниця

(По першому рукопису.).

„Не варт, їй Богу, жить на світі!...“— „То йди топись“... „А жінка, діти?!...“— „От-то-ж-то бачиш, не бреши!А сядь лишень-но, напишиОцю бувальщину... то можеИнако скажете, небоже.Пиши от-так: булоСело.Та, щоб не лізти на чужину,Пиши, у нас на Україні,А в тіж селі вдова жила,А у вдови дочка булаІ син семиліток...Добро мавши дітокУ роскоші, — хвалиш Бога;А вдові убогійМабуть не до Ёго,Бо залили за шкуру сала,Трохи не пропала:Думала в черниці,Або йти топиться!Так жаль маленьких діток стало:Звичайне мати, що й казать!Та може снився таки й зять,Бо вже Катруся підростала:Чи вже їй вік продівувать,Зносити брівоньки ні за що?...Ні, дівонька вона не та!Таки-ж у тім селі, трудящий(Бо всюди сироти — ледащо)У наймах виріс сирота,Неначе батькова дитина!То сяк, то так,Придбав сірома грошенят,Одежу справив, жупанину,Та ні відсіль, а ні відтільНа ту сирітську кошйчинуКупив садочок і хатину,Подякував за хліб, за сільІ за науку добрим людям,Та до вдовівни навпростецьШелесть за рушниками!Не торгувавсь з старостами(Як те буває між панами).Не торгувавсь і пан-отець:Усім на диво, та на чудоЗа три копи звінчав у буддень...Просохли очі у вдови.От-так то, друже мій, живи, —То й весело на світі буде.І буде варт на світі жить,Як матимеш, кого любить.Хоть кажуть от-ще що, небоже:Себе люби, то й Бог поможе.А доведеться умірать?Здихать над грішми? ні, небоже!Любов — Господня благодать!Люби ж, мій друже, жінку, діток,Діли з убогим заробіток,То легше буде й зароблять!“1. — „Спочинем трохи» поговорим...Що? ярина ще не зійшла?“2. „Та де та ярина взялась?У мене ще на жито орють.От-тим-то б ба, що живетеВідколи, дядьку, а не чули,А може й чули, та забули:Журнал дрюкують...“1. ... — „Те! те! те!“ —2. „Та що ви думаєте, польськийАбо „Хазяїн“ той московський?Не та ловись! журнал ревю!Чи те ля-мод, купив для ПашіТорік в Ромні...“1. (Нишком) — „Так от як наші!Не чув, як на світі живу!...“2. „У самому тому журналіМоя Пашета начитала,Як німці сіяли траву;А потім вижали серпами!І все написано стихамиТа не такими, як у нас...“1. — „Як-би ти, брате, свині пас,За слово вибачай...“2. (Мов не чує) „Гей, хлопче!(Ходить, посвистує, а потім співає:)„Хлопче, молодче,З карими очима!На що тобі жинка,Камінь за плечима!...“1. — „Та годі вже тобі співать.“2. „Що, може хочете кінчать,А я признаться думав теє...“1. — „А я так думаю инеє,Що випьємо, та поснемо,А там і ладу не дамо;Сідай лиш, та пиши, небоже,Та кончимо, як Бог поможе!“„Одружились небожата,Дивувались люде:Як-то вони, ті сироти,Жить на світі будуть?Минає рік, минув другий;Знову дивувались,Де в тих сиріт безталаннихДобро теє бралось?І в коморі, і на дворі,На току, й на ниві,І діточки, як квіточки,Й самі чорнобриві:У жупанах похожають,Старців закликаютьНа обіди, а багаті —То й так не минають.Не минали себелюбі,Та все жалкували,Що сироти таким добромСтарців годували:„Коли гниє, то спродали б;Ад-же-ж у їх діти!...“Ось слухай же, що то роблятьЗаздрощі на світіІ ненатля (?) голодная:Ходили, ходили,Поки в-ночі, жалкуючи,Хату запалили!Нехай би вже були непевніЯкі вельможі просвіщенні:То і не жаль було б, чи так?А то сірісінький сірякОт-так лютує. — Тяжко, брате,Людей на старість розпізнати,А ще гірше — з-замолодуГадину кохати.Очарує зміїнимиКарими очима...А пек тобі! забув, дурню,Що смерть за плечима?До стебла все погорілоІ діти згоріли,А сусіде, і багаті,І вбогі, раділи,Багатиї бач раділи,Шо багатші стали,А вбогиі тому раді,Шо з ними зрівнялись!Посходились жалкувати,Жалю завдавати:„Шкода, шкода! як би знаттяКопійчину б дбати,То все б таки воно не так...А що пак, Максиме!(Бо ёго Максимом звали)Попродай скотину,Та ходи до мене в найми!Що буде, те й буде!...Будем знов чумакувати,Поки вийдем в люде,А там знову...“ ПодякувавМаксим за пораду.— Побачу ще, як там буде,Коли не дам ради...То тоді вже певне требаІти в найми знову...Де то моя Катерина,Моя чорноброва!...Вона мене все радила,І тепер порадить...Та останняя ся радаНа віки завадить.Воли твої і коровиРазом поздихали,А Катруся з МоскалямиДесь помандрувала.“Тепер от-так пиши небоже:„Максим подумав, пожурився,А потім Богу помолився,Промовив двічи: „Боже, Боже!“Та й більш нічого.Од цариціПрийшов указ — лоби голить.„Не дав вдовиці утопиться,Не дам же й з торбою ходить!“Сказав Максим, — і кгрунт покинув,Бо вдовиного, бачиш, синаВ приём громада повезла.Такі то темниї ділаТворяться нишком на сім світі!А вас, письменних, треба б битиЩоб не кричали : „ах, ах, ах...Не варт, не варт, на світі жити!А чом пак темні не кричять?...2. — „Хиба ж живуть вони і знають,|1em}}Як ви сказали, — благодать,Любов . . . . . . .“1. „...Що, що? недочуваю!...“2. — „Вони, кажу вам, прозябають,Або по вашому ростуть,Як та капуста на городі.“1. „От-так по вашому! ну, годі ж:Нехай собі і не живуть...А все, скажу, таки: як хочеш,А ви їм жить не даєте,Бо ви для себе живете,Заплющивши письменні очі.“2. — „От-же як будем так писать,То ми й до вечора не кончим.Ну де той безталанний зять?“ —„Вернувсь вдовиченько до-дому,А зять пішов у москалі;Не жаль було ёго нікому,Та ще й сміялись у селі!От-же, далебі, не знаюЧи вона верталась,Катерина, до матері,Чи так і пропала?Була чутка, що стриженуВ Умані водилиПо улицях: украла що-сь,Потім утопилась.Та все-то те, — знаєш, людеВтоплять і задушать.А може то така правда,Як на вербі груші.Знаю тілько, що про неїІ пісню проклали.Я чув тойді, на досвіткахДівчата співали:„Шелесть, шелесть, по дубиніШапки хлопці погубили;Тілько наймит не згубив,Удовівну полюбив...“Соромитна... нехай їй лихо!Минали літа тихо-тихо,(От-так пиши), — і за гріхиКарались Господом ЛяхиІ пугав Пугач над УраломПіїти в одах вихвалялиВойну й царицю, — тілько миСиділи нишком, слава Богу.Шсля великої зімиВернувся і Максим безногий:В поході, каже, загубив,Та срібний хрестик заробив.Чого він придибав? нема в го хати,Ні сестри, ні брата, нікого нема.Чого ж він цриплентавсь? — а хто ёго зна!Чи чув ти, що кажуть: легше уміратиХоть на пожарині в своїй стороні,Ніж в чужій в палатах! Чи чув ти? ба ні!2. — „Ей, дядечку! швидче будемо писати.Бо хочеться спати і вам, і мені.“— Зажуривсь Москаль каліка:Де ёму подітись?Вдовиченко в пикинерах,Вдова на тім світі!До кого ж він прихилиться?Де перезімує?!Уже осінь; незабаромЗіма залютує.Нема ёму в світі долі:Полинула в полі!...Попросився зімуватиДо дяка у школу,Бо таки й письму, спасибі,Москалі навчили.І в косі був, бо й москаліТойді, бач, носилиСиві коси з кучерямиУсі до одного —І борошном посипали,Бог їх зна для чого?Максим, таки він письменний,Було помагаєІ на клирасі дяковіІ псалтирь читавНад покойними, й хавтуриЗ школярами носить,А в Пилипівку сирома,Христа-ради просить.Нічого, знай своє пиши,Та перед людьми не бреши!Хоч-би тобі лихе словоПочув хто од ёго.І талан і безталання —Все, каже „од Бога.“Ані охне, ні заплаче,Неначе дитина.І собаки не кусалиМоскаля Максима.А в неділю, або в свято,Мов причепуриться,Шкандибає на вдовинуПустку подивиться.Сяде собі у садочкуІ вдову згадає,І за її грішну душуПсалтир прочитає.Катерину „о здравії“Тихенько помьяне!Утре слёзи — „все од Бога!“Й веселенький стане.А в Петрівку і в СпасівкуНе спочине в школі,Бере заступ і лопатуШкандибає в поле.І край шляху, при долині —От-же не вгадаєш,Що каліка виробляє?Криницю копає!Та й викопав. На те літоКриницю святилиНа самого Маковія,І дуб посадилиНа прикмету проізжачим,А на друге літоМоскаля вже неживогоНашли в бальці дітиКоло самої криниці:Вийшов подивитьсяОстанній раз сіромахаНа свою криницю. —Громадою при долиніЁго поховалиІ долину і криницюНа памьять назвалиМоскалевою. На Спаса,Або МаковіяІ досі там воду святять,І дуб зеленіє.Хто йде, їде, — не минаютьЗеленого дуба:В холодочку посідаютьТа тихо, та любо,Пьючи воду погожую,Згадають Максима...От-так живіть, недоуки,То й жить не остине.