О, люде, люде небораки!

О, люде, люде небораки!На що здалися вам царі?На що здалися вам псарі?Ви ж таки люде, — не собаки!В-ночі і ожеледь і мряка,І сніг, і холод... і НеваТихесенько кудись неслаТоненьку кригу по-під мостом,А я, отто-ж-таки в-ночі,Іду та кашляю йдучи.Дивлюсь: неначе ті ягнята,Ідуть задріпані дівчата,А дід (сердешний инвалид)За ними гнеться, шкандибає,Мов у кошару заганяєЧужу худобу... Де ж той світ!?І де та правда?! Горе! горе!Ненагодованих і голихЖенуть (послѣдній долгъ отдать),Женуть до матері байстрят!Чи буде суд? чи буде караЦарям, царятам на землі?Чи буде правда між людьми?...Повинна буть!... бо сонце станеІ оскверненну землю спалить.3 Ноября 1860 р. Петербургъ.