Псалми Давидові

Блаженний муж на лукавуНе вступає раду,І не стане на путь злого,І з лютим не сяде;А в законі ГослоднёмуСерце ёго й воляНавчається; і стане він —Як на добрім поліНад водою посаженеДрево зеленіє,Плодом вкрите: так і муж тойВ добрі своїм спіє.А лукавих, нечестивихІ слід пропадає;Як той попіл, над землею,Вітер розмахає.І не встануть з праведнимиЗлиї з домовини;Діла добрих обновляться,Діла злих загинуть.

Чи ти мене, Боже милий,На-вік забуваєш?Одвертаєш лице Своє,Мене покидаєш?Доки буду мучить душуІ серцем боліти?Доки буде ворог лютийНа мене дивитисьІ сміятись!… Спаси мене,Спаси мою душу,Да не скаже хитрий ворог:„Я ёго подужав!“І всі злиї посміються,Як упаду в руки —В руки вражі. Спаси менеОд лютої муки!Спаси мене, помолюсяІ возпою зновуТвої блага чистим серцем,Псалмом тихим, новим.

Боже! нашими ушимаЧули Твою славу,І діди нам розсказуютьПро давні кровавіТиї літа, як рукоюТвердою СвоєюРозвязав Ти наші рукиІ покрив землеюТрупи ворогів, і силуТвою возхвалилиТвої люде, і в покої,

В добрі одпочили,Славя Господа. А нині,Покрив єси зновуСрамотою свої люде,І вороги новіРозкрадають, як овець, насІ жеруть… Без платиІ без ціни оддав-єсиВорогам проклятим,Покинув нас на сміх людям,В наругу сусідам.Покинув нас, яко в притчуНерозумним людям.І кивають, сміючися,На нас головами;І всякий день перед нами…Стид наш перед нами.Окрадені, замучені,В путах уміраєм,Чужим богам не молимось,А тебе благаєм:Поможи нам, ізбави насВражої наруги.

… Встань же, Боже!Вскую будеш спати,Од сліз наших одвертатись,Скорбі забувати?

Пребезумний в серці скаже,Що Бога немає;В беззаконії мерзіє,Не творить благая.А Бог дивиться, чи є щеВзискающий Бога?Нема добро творящого,Нема ні одного!Коли вони, неситиїГріхами, дознають?Їдять люде, замість хліба,Бога не згадають.Там бояться, лякаються,Де страху й не буде;Так самі себе боятьсяЛукавиї люде.Хто ж пошле нам спасенієВерне добру долю?Колись Бог нам верне волю,

Возхвалимо тебе, Боже,Хваленієм всяким;Возрадується ІзраїльІ святий Іаков.

Боже, спаси, суди менеТи по своїй волі!Молюсь, Господи, внуши їмУст моїх глаголи,Бо на душу мою всталиСильниї чужиї,Не зрять Бога над собою,Не знають що діють.

А Бог мені помагає,Мене заступаєІ їм правдою СвоєюВертає їх злая.Помолюся ГосподевіСерцем одинокимІ на злих моїх поглянуНезлим моїм оком.

Між царями й судіямиНа раді великійСтав земних владик судитиНебесний Владика.Доколі будете стяжатиІ кров невинну розливатьЛюдей убогих, а багатимСудом лукавим помагать?Вдові убогій поможіте,Не осудіте сироти,І виведіть із тіснотиНа волю тихих, заступітеОд рук неситих. Не хотятьПознать, розбити тьму…І всує Господа глаголи,І всує трепетна земля.

І ви вмрете, як і князь вашІ ваш раб убогий.Встань же, Боже, суди землюІ судей лукавих!На всім світі Твоя правдаІ воля і слава.

Господь Бог лихих карає,Душа моя знає;Встань же, Боже! Твою славуГордий зневажає.Вознесися над землеюВисоко-високо,Закрий славою СвоєюСліпе, горде око.Доки, Господи, лукавіХваляться, доколіНеправдою? Твої людеВо тьму і в неволюЗакували… добро ТвоєКровъю потопили,Зарізали прохожого,Вдову задавилиІ сказали: „Не зрить Господь,Ниже теє знає.“Умудрітеся, немудрі:Хто світ оглядає,Той і серце ваше знаєІ розум лукавий.Дивітеся ділам Ёго,Ёго вічній славі.Благо тому, кого ГосподьКарає між нами:Не допуска, поки зломуІзриється яма.Господь любить свої люде.Любить не оставить,Дожидає, поки правдаПеред ними стане.Хто б спас мене од лукавихІ діющих злая?Як-би не Бог поміг мені,То душа б живая

Во тьмі ада потонула,Проклялась на світі.Ти, Господи, помагаєшПо землі ходити,Ти радуєш мою душуІ серце врачуєш,І пребуде Твоя воляІ Твій труд не всує.Вловлять душу праведничу,Кров добру осудять.Мені Господь пристанище,Заступником буде,І воздасть їм за діла їхКроваві, лукаві,Погубить їх, і їх славаСтане їм в неславу.

Чи є що краще, лучче в світі,Як у-купі жити,З братом добрим добро певнеПознать, не ділити?Яко миро добровоннеЗ голови честноїНа бороду АаронюСпадає росоюІ на шитиї омети,Ризи дорогиї;Або роси ЕрмонськиїНа святиї гориВисокиї СионськиїСпадають і творятьДобро тварям земнороднимІ землі і людям.Оттак братів благих своїх

Господь не забуде:Воцариться в дому тихих,В сімьї тій великій,І пошле їм добру долюОд віка до віка.

На ріках, круг Вавилона,Під вербами, в поліСидіти ми і плакалиВ далекій неволі,І на вербах повішалиОргани глухиї.І нам стали сміятисяЕдомляне злиї:„Розскажіть нам пісьню вашу, —Може й ми заплачем.

. . . . . . . .“— „Якої ж ми заспіваємНа чужому полі?Не співають веселоїВ далекій неволі.І коли тебе забуду,Ієрусалиме,Забвен буду, покинутийРабом на чужині!І язик мій оніміє,Висохне лукавий,Як забуде помъянутиТебе, наша славо!І Господь наш вас помъяне,Едомськиї діти,Як кричали ви: „Руйнуйте,

Руйнуйте, палітеЄрусалим!… ВавилоняДщере окаянна!Блаженний той, хто заплатитьЗа твої кайдани!Блажен, блажен! тебе, злая,В радості застанеІ розібьє дітей твоїхО холодний камінь!

Псалом новий ГосподевіІ новую славуВоспоєм честним собором,Серцем нелукавим!Бо псалтирі і тимпаніВоспоєм благая,Яко Бог кара неправих,Правим помагає.Преподобниї во славіІ на тихих ложахРадуються, славословлять,Хвалять имя Боже:І мечі в руках їх добрі,Гострі обоюдуНа отмщеніє язикамІ в науку людям.Окують царей неситихВ залізниї путаІ їх славних оковамиРучними окрутять,І осудять губителейСудом своїм правим,І во віки стане слава,Преподобних слава!