Розрита могила

Світе тихий, краю милий,Моя Україно!За що тебе сплюндровано,За що, мати, гинеш?Чи ти рано до схід сонцяБогу не молилась,Чи ти діточок непевнихЗвичаю не вчила?— „Молилася, турбувалась,День і ніч не спала,Моїх діток доглядала,Звичаю навчала.Виростали мої діти,Мої добрі квіти, —Панувала і я колисьНа широкім світі!Панувала... О, Богдане,Нерозумний сину!Подивись тепер на матір —На свою Вкраїну,Що колишучи співалаПро свою недолю,Що співаючи ридала,Виглядала волю...Ой Богдане, Богданочку!Як-би була знала, —У колисці б придушила,Під серцем приспала!Степи мої запроданіЖидові, Німоті,Сини мої на чужині,На чужій роботі:Дніпро, брат мій, висихає,Мене покидає,І могили мої миліМоскаль розриває...Нехай риє, розкопує, —Не своє шукає;А тим часом перевертніНехай підростаютьТа поможуть МоскалевіГосподарювати,Та з матері полатануСорочку здіймати...Помагайте, недолюдки,Матір катувати!...На четверо розкопанаРозрита могила!...Чого вони там шукали?Що там схоронилиСтарі батьки? — Ех! як-би тоЯк-би то знайти те.Що там поховали, —Не плакали б діти,Мати б не ридала!