Сон

Гори мої високії!Не так і високі,Як хороші-хорошиї,Блакитні з-далека —З Переяслава старого,З Виблої могили,Ще старшої, мов ті хмари,Що за Дніпром сіли.Іду я тихою ходою,Дивлюсь: аж он передо мною,Неначе дива, виринають:Із хмари тихо виступаютьОбрив високий, гай, байрак;Хатки біленькі виглядають,Мов діти в білих сорочкахУ пижмурки в яру гуляють;А долі сивий наш козакДніпро з лугами виграває;А он-де, он-де, за Дніпром,На пригорі, ніби капличка,Козацька церква невеличкаСтоїть з похиленим хрестом.Давно стоїть — виглядаєЗапорозця з Лугу;З Дніпром своїм розмовляє,Розважає тугу.Оболонками старими,Мов мертвець очимаЗеленими, позіраєНа світ з домовини.Може, чаєш оновлення?Не жди тії слави:Твої люде окрадені,А панам лукавимНа що здалась козацькаяВеликая слава?!І Трахтемиров геть гороюНечепурні свої хаткиРозкидав з долею лихою,Мов пьяний старець торбинки.А он старе Манастирище,Колись козацькее село.Чи те воно тоді було?Та все пішло... на грище:І Запорожжя, і село,І манастир святий, скарбниця.Все, все неситі рознесли,А ви, ви, гори, отдали...Бодай ніколи не дивитьсяНа вас, проклятиї!... Ні, ні!Не ви прокляті, а гетьмани,Усобники, ляхи погані...Простіть, високиї, мені,Високиї і голубиї,Найкращі в світі, найсвятиї!Простіть!... Я Богу помолюсь...Я так її, я так люблю,Мою Україну убогу,. . . . . . . .За неї душу погублю!Над Трахтемировим високоНа кручі, ніби сиротаПрийшла топитися в глибокім,В Дніпрі широкому, — от-такСтоїть одним-одна хатина.З хатини видно УкраїнуІ всю Гетьманщину кругом.Під хатою дідусь сивенькийСидить, і сонечко низенькоУже спустилось над Дніпром.Сидить, і дивиться, і дума,А слёзи капають. „Гай-гай!“Старий промовив: „недоуми!Занапастили Божий рай!Гетьманщина!...“ І думнеєЧоло похмаріло:Мабуть, щось тяжке-тяжкеєВимовить хотілось,Та не вимовив...Блукав я по світу чи-мало,Носив і свиту і жупан.На що вже лихо?... За УраломОттим Киргизам... От-же й там,Їй же Богу, лучче жити,Ніж нам на Вкраїні!А може тим, що КиргизиЩе не християне?...Наробив ти, Христе, лиха,А переіначивЛюдей божих?... КотилисяІ наші козачіДурні голови за правду,За віру Христову;Упивались і чужоїІ своєї крови;А получчали? Ба, де то,Ще гіршими стали!Без ножа і авто-да-феЛюдей закували,Та й мордують... Ой, ой, пани,Пани-християне!...Затих мій сивий, битий тугою,Поник старою буй-головою.Вечернє сонечко гай золотило,Дніпро і поле золотом крило;Собор Мазепин сяє-біліє;Батька Богдана могила мріє;Київським шляхом верби похиліТребратні давні могили вкрили;З Трубайлом Альта між осокоюЗійшлись-зъєднались, мов брат з сестрою.І все те, все те радув очі,А серце плаче — глянуть не хоче!Попрощалось ясне сонцеЗ чорною землею;Виступає круглий місяцьЗ сестрою зорею,Виступають із-за хмари, —Хмари звеселіли,А старий мій подивився —Слёзи покотились.„Молюсь Тобі, Боже милий,Господи великий,Що не дав мені загинуть,Небесний владико!Що дав мені добру силуПересидить горе,І привів мене, старого,На сі святі гориОдинокий вік дожити,Тебе возхвалити,І Твоєю красотоюСерце веселити,І поховать, побитеєГріхами людськими,На горах оціх високих,І витать над ними.“Утер слёзи нехолодні,Хоч не молодиї,І згадував літа свої,Давнії, благиї:Де, як, коли і що робилось;Було що справді, а що снилось;Які моря перепливав;І темний гаёк зелененький,І чорнобрівка молоденька,І місяць з зорями сияв,І соловейко на калиніТо затихав, то щебетав,Святого Бога вихваляв.І все то, все то в Україні!І усміхнувся сивий дід:Бо, може, — нігде правди діть —Було таке, шо й женихались,Та розійшлися — не побрались;Покинула самого жить,В хатині віку доживати.Старий мій знову зажуривсь;Ходив довгенько коло хати,А потім Богу помоливсь,Пішов у хату ночувати;А місяць хмарою повивсь.Оттакий-то на чужиніСон мені приснився, —Шби знову я на волю,На світ народився.Дай же, Боже, коли-небудь,Хоч на старість, статиНа тих горах окрадених,У маленькій хаті;Хоча серце замучене,Поточене горем,Принести і положитиНа Дніпрових горах...