Тарасова ніч

П. И. Мартосу.

На розпутті кобзарь сидитьТа на кобзі грає;Кругом хлопці та дівчата —Як мак процвітає.Грає кобзарь, виспівує,Вимовля словами,Як Москалі, Орда, ЛяхиБились з козаками;Як збіралась громадонькаВ неділеньку в-ранці;Як ховали козаченькаВ зеленім байраці.Грає кобзарь, виспівує —Аж лихо сміється:„Була колись Гетьманщина,Та вже не вернеться;Було колись панували,Та більше не будем...Тії слави козацькоїПовік не забудем!Україно, Україно!Ненько моя, ненько!Як згадаю тебе, краю,Завьяне серденько.Де поділось козачество,Червоні жупани?Де поділась доля, воля,Бунчуки, гетьмани?Де поділось? Ізгоріло!А чи затопилоСинє море твої гори,Високі могили?Мовчать гори, грає море,Могили сумують,А над дітьми козацькимиПоганці панують!Грай же море! мовчіть гори!Гуляй, буйний, полем!Плачте, діти козацькиї!Така ваша доля!„Встає хмара з-за Лиману,А другая з поля;Зажурилась Україна —Така її доля!Зажурилась, заплакала,Як мала дитина.Ніхто її не рятує...Козачество гине;Гине слава, батьківщина;Немає де дітись;Виростають нехрещеніКозацькиї діти;Кохаються невінчані;Без попа ховають;Запродана жидам віра,В церкву не пускають!Як та галич поле криє,Ляхи, уніятиНалітають, — нема комуПорадоньки дати.Обізвався Наливайко —Не стало Кривчини!Обізвавсь козак Павлюга —За нею полинув!Обізвавсь Тарас ТрясилоГіркими слёзами:„Бідна моя Україно,Стоптана Ляхами!“„Обізвавсь Тарас ТрясилоВіру рятувати,Обізвався, орел сизий,Та й дав Ляхам знати!Обізвався пан Трясило:„А годі журиться!А ходім лиш, панибрати,З поляками биться!“Вже не три дні, не три ночіБьється пан Трясило.Од Лимана до ТрубайлаТрупом поле крилось.Ізнемігся козаченько,Тяжко зажурився,А поганий КонецьпольськийДуже звеселився;Зібрав шляхту всю до купи,Та й ну частувати.Зібрав Тарас козаченьків —Поради прохати:„Отамани, товариші,Брати мої, діти!Дайте мені порадоньку,Що будем робити?Бенкетують вражі ляхиНаше безголовья.“— „Нехай собі бенкетують,Нехай на здоровья!Нехай кляті бенкетуютьПоки сонце зайде, —А ніч-мати дасть пораду:Козак ляха знайде.“„Лягло сонце за горою,Зірки засияли,А козаки, як та хмара,Ляхів обступали.Як став місяць серед неба,Ревнула гармата;Прокинулись ляшки-панки —Нікуди втікати!Прокинулись ляшки-панкиТа й не повставали:Зійшло сонце — ляшки-панкиПокотом лежали.„Червоною гадюкоюНесе Альта вісти,Щоб летіли крюки з поляЛяшків-панків їсти.Налетіли чорні крюкиВельможних будити;Зібралося козачествоБогу помолитись.Закрякали чорні крюки,Виймаючи очі;Заспівали козаченькиПісню тії ночі, —Тії ночі крівавої,Що славною сталаТарасові, козачеству,Ляхів що приспала.„Над річкою, в чистім полі,Могила чорніє;Де кров текла козацькая,Трава зеленіє.Сидить ворон на могиліТа з голоду кряче...Згада козак Гетьманщину,Згада, та й заплаче.“Умовк кобзарь сумуючи:Щось руки не грають.Кругом хлопці та дівчатаСлізоньки втирають.Пішов кобзарь по улиці —З журби як заграє!Кругом хлопці навприсядки,А він вимовляє:„Нехай буде от-такечки!Сидіть, діти, у запічку,А я з журби та до шинку,А там найду свою жінку,Найду жінку, почастую,З вороженьків покепкую.“